26 Тра, 2020 |
Саме це слово – пробудження – перше, що спадає на думку після відвідання виставки членів НСМНМУ тернополянина Антона Євдокимовича Гриба і кременчанки Тетяни Балбус. Вони зовсім різні – і за віком, і за поглядом на світ. Антон Євдокимович – корифей декоративно-прикладного мистецтва нашого краю, журналіст, письменник, Тетяна Балбус- викладач КОГПА ім. Т Г, Шевченка, художниця.
Читати далі
Статті з тегом:фото
Маленька мандрівка Карпатами. Дивовижі Ворохти
У Карпатах бували незліченну кількість разів. Але, як виявилось, вони безмежні! Про Ворохту знала ще із шкільних років, і про трамплін чула. А побувати якось там не довелося. Хоча і знаходиться це смт за якісь там 45 хвилин автівкою, а від Татарова, де ми зупинились цього літа, взагалі за 15 хвилин (трохи більше як вісім кілометрів трасою).
Тож з самого ранку 24 серпня ( до слова, ми вже вдруге на день незалежності у Карпатах.
Читати далі
Синьоока Волинь. Княже місто. Зимне
Все ближче до завершення нашої подорожі. І от ми у одному з найстаріших міст України Володимир-Волинському Його і нині називають княжим. Про Володимир-Волинський вперше згадано у «Повісті минулих літ» у 988 році. Тоді місто було передане київським князем Володимиром Святославичем в удільне володіння одному зі своїх синів, Всеволоду.Місто назвали на честь князя київського Володимира Великого.
Читати далі
Синьоока Волинь. Колодяжне. В гостях у Лесі
От ми і дісталися Колодяжного. Погода трішки зіпсувалася:почав накрапати дощик, який перейшов у добрячий дощ. Але настрою він не зіпсував. Благодатна вода, що лилася з сірого неба. вмила квіти, дерева, у яких потопає садиба Косачів. А квітів тут сила-силенна. Навесні зацвітають конвалії. Розповідають, що біля будиночку, в якому жили батьки, висадили 90 конвалій.
Читати далі
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. А що там у замку?
Я оце подумала, що пішохідна екскурсія Луцьком була би набагато цікавішою. Адже у цьому місті не лише замок, Лесин дім є. Певно, все ж знайдемо час і поїдемо маленькою компанією лише у Луцьк, аби оглянути його детальніше, поблукати вечірніми вуличками, познаходити старі будівлі. На жаль, автобусна екскурсія не дає повного уявлення про місто. Та навіть замок оглянули побіжно, увесь час треба було поспішати, аби не запізнитися на наступну екскурсію.
Читати далі
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. Казка і кава
Швиденько поснідавши ( хто чим, хто як і де, а ми – у номері готелю канапками із чаєм), ми зайняли свої місця в автобусі і поїхали оглядати Луцьк. Гарне місто, мені сподобалось Населення майже як у Тернополі – 200 тисяч, а мені видалося, що за розмірами воно більше. Мабуть, тому що тут, на відміну від файного міста, є широкі вулиці. Автобус привіз нас у «старий Луцьк»- центр міста.
Читати далі
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. Форт і тунель кохання
Ну що ж, продовжимо нашу тепер уже віртуальну мандрівку по Волині. Наступна зупинка – форт поблизу села Тараканів. В Інтернеті ви можете знайти назву Тараканівський форт. Перед поїздкою нас попередили. що в подорож до форту необхідно взяти парасольки чи дощовики і обов’язково засіб проти комарів аби вони не загризли нас. Попри всі попередження, ліс, у якому знаходиться форт №13 зустрів нас приязно, і комарі вирішили, що ми їм не по зубах.
Читати далі
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. Дубненський замок
Ну, що ж, поїхали далі. А далі – це в Дубно. тут нас чекає зустріч із одним із семи див України – славнозвісним Дубненським замком.
Коли наш автобус під’їжджав до Дубна, почався дощ. Це, звісно, не дуже тішило. Але, як сказала наша Людмила, екскурсія відбувається за будь-якої погоди, і ми – не з солі. Ніц нам не буде. Тим більше, пан Інтернет не віщував нам особливо сонячних днів на час поїздки.
Читати далі
… Ой зов’ю вінки, да на всі святки, ой на всі святки, на всі празники, та рано, рано – на всі празники…
Так співали дівчата на Купальські свята. плетучи вінки. Як тільки – но розвидниться й дівчата вмиються водяною росою та тирлич-зіллям, усі гуртом йшли до лісу та в поле збирати квіти для вінків. Коли ж віночки вже сплетені, зілля, яке залишалося, кидали у воду або розтрушували, співаючи:
Читати далі
Рукодільні посиденьки в “Берегині”
Якщо ви хочете зустрітись і поспілкуватись із цікавими людьми, побачити рукодільні дива майстринь, навчитися самому щось творити руками, про які ви часом кажете, що вони обидві ліві ( або обидві праві), то, повірте, що кращого місця зустрічі ,як клуб «Берегиня», вам не знайти. І шукати особливо не доведеться тяжко, бо знаходиться він у бібліотеці №4 на бульварі Данила Галицького (масив «Східний»). Оце ж у неділю ми знову зібралися гарненькою компанією. Хто мав чим похвалитися, той хвалився (тут це тільки вітається). Хтось своїми чудовими роботами, а хтось роботами мам, бабусь, прабабусь – вишивки, плетива, мережива із старих скринь. Боже, яка то все краса! Пані Алла Шушкевич із захопленням ділилася секретами мотання лялечки-травнички, Галя Шляхта показала, як старезний чемодан і лійка перетворилися у мистецькі шедеври з допомогою техніки деку паж, Саша Луканюк принесла справжню борщівську чорну вишивку, якою вона вишиває сорочку…