16 Сер, 2023 |
Маленький мінівен мчить нас до наступного пункту нашої подорожі. Ну «мчить» то не дуже точно сказано, бо мчати він у принципі не може. Позаду залишилось Олеське з його величним замком. Попереду нас чекає Гавареччина. Нарешті я чітко вимовляю це загадкове слово. Ніяк не могла запам’ятати назву села, до якого ми прямуємо, аби побачити ту знамениту невідому нам чорнодимлену кераміку. «Ґава – реччина» -то я так пробувала розділити слово, аби з чимсь асоціювати. Все одно не запам’ятовувалось. Диво сталося після майстер-класу. Тепер це слово Гавареччина звучить як загадкова мелодія, як дзвін чорнодимленого горщика, горнятка.
Читати далі
Статті з тегом:подорожі
Подорожні образки. Броди
Чи знаєте ви, дорогі мої українці, що означає слово «брід»? Звісно, усім відоме наше українське прислів’я «не знаєш броду, не лізь у воду». Або як писав наш класик Іван Петрович Котляревський: «Не розгледівши, як кажуть. Броду, не лізь першим прожогом у воду». А ще про брід співається у наших піснях:
Читати далі
На побачення з містом дитинства
Бувають подорожі, які плануєш заздалегідь, до яких готуєшся, яких чекаєш. А бувають і такі, які відбуваються спонтанно, якось підсвідомо ти раптом відчув, що маєш її ось сьогодні-завтра здійснити, бо…
Читати далі
Четверо в Самчиках, не рахуючи водія
Цей день, впевнена, запам’ятається надовго. Здавалося, б. нічого особливого- 28 вересня 2019-го, субота. Звичайнісінький вересневий рагнок із звичайнісіньким дрібним дощиком, прохолодою. Та не все так просто. Так він звичайно лише починався…
І Міжнародний пленер з витинанки у Литві. Музей Адамо Петраускаса в Уогиняї
Сьогодні моя розповідь про місце, де відбувався пленер. Як я уже згадувала, події були у с. Уогиняй, що недалеко від невеликого міста Купішкіс. Назва села у перекладі на українську мову означає «ягідне». Тут у мальовничій місцинці розташувався Музей Адамо Петраускаса.
На час пленеру в одному з дерев’яних будиночків розмістилися учасники творчого зібрання.
Адамо Петраускас був засновником музею.
Читати далі
Синьоока Волинь. Княже місто. Зимне
Все ближче до завершення нашої подорожі. І от ми у одному з найстаріших міст України Володимир-Волинському Його і нині називають княжим. Про Володимир-Волинський вперше згадано у «Повісті минулих літ» у 988 році. Тоді місто було передане київським князем Володимиром Святославичем в удільне володіння одному зі своїх синів, Всеволоду.Місто назвали на честь князя київського Володимира Великого.
Читати далі
Синьоока Волинь. Колодяжне. В гостях у Лесі
От ми і дісталися Колодяжного. Погода трішки зіпсувалася:почав накрапати дощик, який перейшов у добрячий дощ. Але настрою він не зіпсував. Благодатна вода, що лилася з сірого неба. вмила квіти, дерева, у яких потопає садиба Косачів. А квітів тут сила-силенна. Навесні зацвітають конвалії. Розповідають, що біля будиночку, в якому жили батьки, висадили 90 конвалій.
Читати далі
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. А що там у замку?
Я оце подумала, що пішохідна екскурсія Луцьком була би набагато цікавішою. Адже у цьому місті не лише замок, Лесин дім є. Певно, все ж знайдемо час і поїдемо маленькою компанією лише у Луцьк, аби оглянути його детальніше, поблукати вечірніми вуличками, познаходити старі будівлі. На жаль, автобусна екскурсія не дає повного уявлення про місто. Та навіть замок оглянули побіжно, увесь час треба було поспішати, аби не запізнитися на наступну екскурсію.
Читати далі
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. Казка і кава
Швиденько поснідавши ( хто чим, хто як і де, а ми – у номері готелю канапками із чаєм), ми зайняли свої місця в автобусі і поїхали оглядати Луцьк. Гарне місто, мені сподобалось Населення майже як у Тернополі – 200 тисяч, а мені видалося, що за розмірами воно більше. Мабуть, тому що тут, на відміну від файного міста, є широкі вулиці. Автобус привіз нас у «старий Луцьк»- центр міста.
Читати далі
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. Форт і тунель кохання
Ну що ж, продовжимо нашу тепер уже віртуальну мандрівку по Волині. Наступна зупинка – форт поблизу села Тараканів. В Інтернеті ви можете знайти назву Тараканівський форт. Перед поїздкою нас попередили. що в подорож до форту необхідно взяти парасольки чи дощовики і обов’язково засіб проти комарів аби вони не загризли нас. Попри всі попередження, ліс, у якому знаходиться форт №13 зустрів нас приязно, і комарі вирішили, що ми їм не по зубах.
Читати далі