30 Лип, 2024 |
28 липня 2024 року у Лемківській світлиці м. Чортків відкрилася виставка витинанок народної майстрині, художниці, вчительки Марії Бурдяк. Сьогодні переглядаючи і редагуючи світлини, зроблені під час імпрези, я натрапила на одній із на напис, зроблений у куточку чиєюсь рукою: «Від рідного дому у світ». Я подумала: «Виставка має іншу назву – «Музика душі». А хто зробив цей надпис таким гарним жіночим почерком?» Лише здогадки. Вже три роки минуло, як пішла у засвіти відома краянка, «намистина лемківського роду», лемківська мама, як називали її. Народжена в с. Устя Руське Горлицького повіту Польщі у 1931 році а , у 1945 році виселена з родиною у с. Ягольницю на Чортківщині. Саме тут вона разом із однодумцями Іваном Вишовським та Павлом Гербутом створювала Чортківське відділення товариства «Лемківщина».
Читати далі
Подорожні образки. Гавареччина
Маленький мінівен мчить нас до наступного пункту нашої подорожі. Ну «мчить» то не дуже точно сказано, бо мчати він у принципі не може. Позаду залишилось Олеське з його величним замком. Попереду нас чекає Гавареччина. Нарешті я чітко вимовляю це загадкове слово. Ніяк не могла запам’ятати назву села, до якого ми прямуємо, аби побачити ту знамениту невідому нам чорнодимлену кераміку. «Ґава – реччина» -то я так пробувала розділити слово, аби з чимсь асоціювати. Все одно не запам’ятовувалось. Диво сталося після майстер-класу. Тепер це слово Гавареччина звучить як загадкова мелодія, як дзвін чорнодимленого горщика, горнятка.
Читати далі
Подорожні образки. Броди
Чи знаєте ви, дорогі мої українці, що означає слово «брід»? Звісно, усім відоме наше українське прислів’я «не знаєш броду, не лізь у воду». Або як писав наш класик Іван Петрович Котляревський: «Не розгледівши, як кажуть. Броду, не лізь першим прожогом у воду». А ще про брід співається у наших піснях:
Читати далі
Національно- патріотичний мистецький проєкт “Рушник Волі” презентували у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці
Сьогодні у обласній універсальній бібліотеці – осередку культури і місці сили представили Національно- патріотичний мистецький проєкт «Рушник Волі», який має на меті об’єднати за спільною доброю справою а саме традиційною українською регіональною вишивкою родини захисників, внутрішньо переміщених, усіх небайдужих українців, усіх, хто вважає себе патріотом, хто любить усією душею нашу рідну Україну.
Читати далі
На побачення з містом дитинства
Бувають подорожі, які плануєш заздалегідь, до яких готуєшся, яких чекаєш. А бувають і такі, які відбуваються спонтанно, якось підсвідомо ти раптом відчув, що маєш її ось сьогодні-завтра здійснити, бо…
Читати далі
Виставка “Душа Маріуполя”
Гадаю, кожний з вас погодиться зі мною, коли я скажу, що місто має душу. Файний Тернопіль має душу, величний Київ, зранені маленька Буча і великий Дніпро, і Маріуполь, Марік, як ніжно називають його мешканці, також . І душа у кожного міста, містечка , села, селечка – своя, неповторна, рідна. І у Маріуполя вона є…була… Вона – це Маріупольська драма, або просто Драм.
Читати далі
Подорож у світ української марки
Чи знаєте, друзі, що таке філателія? Хто такі філателісти? Гадаю, що люди старшого покоління дуже добре знають. А от цікаво, чи теперішні тінейджери, молодші дітлахи знайомі з цими термінами? Адже у наш такий швидкісний. оцифрований. дежитилізований, комп'ютеризований час і захоплення у дітлахів зовсім інші. Колись не було інтернету, комп'ютерів, і діти проводили вільний час за читанням книжок ( паперових!), колекціонували марки, листівки, значки. етикетки..Це перелік можна продовжувати до нескінченності! Це все не лише купувалося,воно "діставалося", обмінювалося. Ми складали у свої скарбнички решту від грошей, які призначалися на шкільні сніданки, щоб наскладати суму , необхідну, щоб купити омріяний блок марок, чи листівку – фото улюбленого кіноактора. Ми знали. що таке філокартія, філателія, нумізматика тощо. Отже, сьогодні мова про філателію- про колекціонування марок і про тих, хто колекціонує марки- філателістів. А точніше – про унікальний музей української марки імені Якова Балабана, який мені і моїм учням пощастило відвідати у місті Вінниця. Знаходиться він на вулиці Соборній, 26. Відкрито цей музей 16 вересня 2016 року з ініціативи п. Олени Білецької, п. Олександра Балабана та п. Сергія Моргунова, Вінницького міського голови. Це перший в Україні музей української марки. Колекціонер Олександр Балабан народився у Нью-Йорку. Все життя він колекціонував марки. І свою унікальну колекцію подарував Україні. Музею було присвоєно ім'я батька О.Балабана, інженера Якова Балабана, який був старшиною в армії УНР та народився у селі Писарівка Ямпільського району Вінницької області. Колекцію О. Балабана буде використано як основу для створення найбільшої колекції українських марок у світі, аби Україна і весь світ могли ще краще розуміти українську історію. Сам пан Балабан Сказав: "Смітсоновський інститут у США має музей пошти, і Україна має мати поштовий музей, щоб показувати власну ідентичність та історію". До 18 років його батько Яків Балабан проживав на Ямпільщині. А потім почалися в Україні визвольні рухи , під час яких він брав участь у бою під Крутами. Вимушений був емігрувати до Чехословаччини, а коли була проголошена Карпатська Україна, повернувся. Як відомо, Карпатська Україна проіснувала лише добу. Яків після цього емігрував в Америку і більше ніколи не повертався. Молодший син Олександр з дитинства почав збирати марки, коли вперше побачив у батька марку з тризубом, яка дуже йому сподобалась.Колекція , що стосується України, на сьогоднішній день найбільша в світі, оцінюється в мільярди доларів.У музеї представлена навіть не сота частина колекції, оскільки мало місця- приміщення музею надто мале. Будете у Вінниці, обов'язково завітайте у музей. Вам розкажуть неймовірні історії про українські марки! Чи знали ви, що марки , які використовувались під час Злуки українських земель, були австрійськими, а проштемпельовані були гумовим штемпелем- зображенням тризуба, тому користувалися ними як українськими; що Карпатська Україна проіснувала лише добу, але мала своїх марки; що за марки -петлюрівки (віденський надрук) у сталінські часи могли навіть заарештувати, розстріляти; що марки -шагівочки, які були і розмінною монетою, намалював український художник- графік Нарбут. Дозволу на ці гроші -марочки не було. А винахідливі одесити навіть підробляли їх, пишучи на них напис "Чим наші гірші від ваших?"… Не буду вам переказувати неймовірні історії про маленькі марки! Нехай буде інтрига. Приїдете у Вінницю, завітайте у музей, і вам розкажуть цілу жменю таких історій. Скажу вам чесно, що після відвідин музею, у мене пропало бажання позбутися своєї колекції марок, які збирала з дитинства, а навпаки… А тепер трішки світлин із музею української марки. Милуємося і пишаємося, що ми -УКРАЇНЦІ!
Лялька…Війна… Перемога
Добігає кінця 21 березня. 25-й день війни…Учора був День весняного рівнодення. А сьогодні день почав збільшуватися. Наші предки вірили, що дні не просто так стають довшими, – це світло перемагає темряву. Ми ще на один день наближаємось до перемоги.
Передвеликодні приємності
22 квітня. Здавалось би , цей весняний день не відрізняється від усіх попередніх квітневих днів. Такий же мінливий- то сонячний , то захмарений- заплаканий рясним дощиком. Але ні, не такий самий. Тому що сьогодні він заповнений приємностями.
Читати далі
Парафіяльний собор у витинанці
Ця витинанка народжувалась довго… Майже півроку. Ні, витинала я на одному диханні. Це, знаєте, я спалах, як виверження вулкану, який довго спав і раптом пробудився, і почав викидати усе , що в ньому накопичувалося впродовж десятиліть. Я довго виношувала у собі цю ідею – вирізати з паперу Парафіяльний собор Пресвятої Діви Марії Неустанної Помочі. Собор, який простояв 51 рік, собор, який витримав бомбардування, пожежі, розруху у роки другої світової.
Читати далі