15 Сер, 2023 |
Чи знаєте ви, дорогі мої українці, що означає слово «брід»? Звісно, усім відоме наше українське прислів’я «не знаєш броду, не лізь у воду». Або як писав наш класик Іван Петрович Котляревський: «Не розгледівши, як кажуть. Броду, не лізь першим прожогом у воду». А ще про брід співається у наших піснях:
Читати далі
Статті з тегом:замки України
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. А що там у замку?
Я оце подумала, що пішохідна екскурсія Луцьком була би набагато цікавішою. Адже у цьому місті не лише замок, Лесин дім є. Певно, все ж знайдемо час і поїдемо маленькою компанією лише у Луцьк, аби оглянути його детальніше, поблукати вечірніми вуличками, познаходити старі будівлі. На жаль, автобусна екскурсія не дає повного уявлення про місто. Та навіть замок оглянули побіжно, увесь час треба було поспішати, аби не запізнитися на наступну екскурсію.
Читати далі
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. Казка і кава
Швиденько поснідавши ( хто чим, хто як і де, а ми – у номері готелю канапками із чаєм), ми зайняли свої місця в автобусі і поїхали оглядати Луцьк. Гарне місто, мені сподобалось Населення майже як у Тернополі – 200 тисяч, а мені видалося, що за розмірами воно більше. Мабуть, тому що тут, на відміну від файного міста, є широкі вулиці. Автобус привіз нас у «старий Луцьк»- центр міста.
Читати далі
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. Форт і тунель кохання
Ну що ж, продовжимо нашу тепер уже віртуальну мандрівку по Волині. Наступна зупинка – форт поблизу села Тараканів. В Інтернеті ви можете знайти назву Тараканівський форт. Перед поїздкою нас попередили. що в подорож до форту необхідно взяти парасольки чи дощовики і обов’язково засіб проти комарів аби вони не загризли нас. Попри всі попередження, ліс, у якому знаходиться форт №13 зустрів нас приязно, і комарі вирішили, що ми їм не по зубах.
Читати далі
А ми утрьох подорожували. Синьоока Волинь. Дубненський замок
Ну, що ж, поїхали далі. А далі – це в Дубно. тут нас чекає зустріч із одним із семи див України – славнозвісним Дубненським замком.
Коли наш автобус під’їжджав до Дубна, почався дощ. Це, звісно, не дуже тішило. Але, як сказала наша Людмила, екскурсія відбувається за будь-якої погоди, і ми – не з солі. Ніц нам не буде. Тим більше, пан Інтернет не віщував нам особливо сонячних днів на час поїздки.
Читати далі
А ми утрьох подорожували! Синьоока Волинь. Зупинка перша-Берестечко
Є в Україні край чудовий,
Ти кращих в світі не шукай.
Край синьоокий загадковий, |
Казковий край Волинський край.
Чомусь саме ці слова Миколи Жакуна прийшли на думку, коли наш туристичний автобус проїхав через м. Броди Львівської області – місто. яке лежить на межі Галичини і Волині. Що нас чекає у цьому казковому Волинському краї, оспіванім Лесею Українкою? Сама не знаю, чому з поміж багатьох цікавих маршрутів, запропонованих львівською туристичною агенцією «Відвідай», вирішила обрати саме цей туристичний маршрут.
Читати далі
Вікенд для двох у Чорткові
19 серпня православні та греко-католики святкують одне з найбільших після Великодня дванадесятих свят -Свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, також Другий Спас — християнське свято.
Уроки нашої подорожі. Урок пам’яті в Музеї голодомору у Меджибожі
Після відвідання музею фортеці ми підійшли до колишньої каретної зали. Тут розмістилась експозиція першого в Україні Музею голодомору. Відкрили його у 2008 році. Жителі Західних областей України, зокрема Тернопільщини, не пережили такого, вони знають про ті страшні часи лише з підручника історії, фільмів, розповідей, тож, зрозуміло, що експозиція музею вразила моїх дітей. Адже тут вони побачили справжні, писані руками тих, хто пережив голод, чиї родичі загинули від голоду, спогади.
Читати далі
Уроки нашої подорожі. Історія з мистецтвом у Меджибожі
Нарешті ми дочекались нашої подорожі за маршрутом Тернопіль-Меджибіж-Вінниця-Умань.
Читати далі
Древній Золочів очима тернополян
Відпустка добігла кінця… Завтра – до праці! Це звучить не дуже солодко… Добре що ввечері в суботу мені в голову прийшла думка кудись вирватись бодай на день з Тернополя. Ні, я страшенно люблю своє файне місто. Але 56 вчительських відпускних днів в місті на розпеченому асфальті або у чотирьох стінах міської багатоповерхівки ( бо таки в хаті прохолодніше) – це просто подвиг для такої людини як я. Тож вивчиши пропозиції інтернету, точніше розклади маршруток, які курсують на не дуже далекі відстані (по часу до півтори години), спинила свій вибір на Золочеві.