Все ближче до завершення нашої подорожі. І от ми у одному з найстаріших міст України Володимир-Волинському Його і нині називають княжим. Про Володимир-Волинський вперше згадано у «Повісті минулих літ» у 988 році. Тоді місто було передане київським князем Володимиром Святославичем в удільне володіння одному зі своїх синів, Всеволоду.Місто назвали на честь князя київського Володимира Великого.

У давні часи місто називалося Ладомир, а Володимир – називалось до російської окупації наприкінці XVIII ст. Нова влада перейменувала місто на Володимир-Волинський, аби  відрізнити його від російського Владимира, розташованого на берегах річки Клязьма, яка є притокою Оки і протікає через чотири області Росії. У 1921 році був укладений Ризький мирний договір, за умовами якого Володимир-Волинський ввійшов до складу Польщі. За умовами Ризького мирного договору 1921 року місто увійшло до складу Польщі. До вересня1939 року місто називалося Włodzimierz. А 1944 року після того, як землі були звільнені від фашистів, місту повернули його назву.

Серед пам’яток у Володимир-Волинському цікавими є Успенський собор і Василівська церква.

Успенський собор був побудований князем Мстиславом Iзясловичем в 1156-1160 роках. У цьому ж соборi вiн був i похований. Про це свiдчить Iпатiвський лiтопис. На Волині це єдина церква, яка майже не постраждала і збереглася з до монгольського часу. Храм будувався як усипальниця Волинських князiв та єпископiв. Тут похованi Василько Романович, його дружина Олена, його син Володимир Василькович. На території Успенського собору розміщена група скульптур князів. Стіни Успенського собору пофарбовані у блакитний колір. До слова, усі храми на Волині мають синій або блакитний колір, а куполи здебільшого золоті.

А тепер про Василівську церкву. Існує легенда, в якій розповідається, що коли  князь Володимир повертався з походу проти бiлих хорватiв в 992 р., то зупинився в Ладомирі, i тут в подяку Богу за вдалий похiд, наказав кожному воїну iз своєї дружини принести по однiй цеглинi, аби спорудити  храм. Розповідають, що таким чином, собор був побудований за один день. Звісно, це лише красива легенда. Освячений храм був на честь християнського імені князя в в iм’я святого Василiя. Василівську церкву ще називають «круглою» або церквою-ротондою. Справа у її унікальній архітектурі. Вона є чи не єдиною в Україні церквою , побудованою восьмипелюстковою формою і поєднанням різних дуг.

Остання наша зупинка – у Зимному. Зимне зустріло нас справді зимно – сильним вітром, дощем, холодом. Крім того, ми намагались півгодини переконати охоронців, що ми божі люди і хочемо потрапити до храму ( я не сказала що монастир із церквою належить до Московського патріархату). В кінці кінців ми таки прорвалися на територію монастиря і навіть мали змогу спокійно відвідати храм.

Святогорський Успенський Зимненський жіночий монастир — давній український православний монастир, що належить УПЦ МП. Монастир прославився чудесами від чудотворного образу і святим життям Зимненських ченців.

Монастир має своє господарство, і навіть допомагає місцевій школі. Періодично тут влаштовують табір для відпочинку дітей-сиріт. Цікаво? Прочитайте про життя у монастирі, розповідь ігумені Стефані тут: https://www.castles.com.ua/zymne.html. До слова ігуменя прийшла у монастир 15-річною дівчиною, бо вирішила, що «сіяти «розумне, добре, вічне» можна в святій обителі, і не гірше, ніж у школі…»

 Просто гарненький будиночок 

Ось і підійшла до завершення наша подорож синьоокою Волинню – князівською землею, краєм, який подарував нам Лесю Українку, Олену Пчілку.

І на згадку приходять рядки, які велика поетеса написала у 1888 році (збірка «Подорож до моря»):

Прощай, Волинь!

Прощай, рідний куточок!

Немов од дерева одірваний листочок…

І мчить залізний велетень мене.

Передо мною килими чудові

Натура стеле – темнії луги,

Славути красної бори соснові

І Случі рідної веселі береги.

Снується краєвидів плетениця,

Розтопленим сріблом блищать річки, –

То ж матінка-натура чарівниця

Розмотує свої стобарвнії нитки.

І все ж я не кажу «прощай», а кажу : «До нових зустрічей, Волинь!» Бо насправді хочу ще побувати у цьому краї.

 Більше світлин тут: https://www.facebook.com/lelitka.lelitka/media_set?set=a.1622450091214331.1073742071.100003480661326&type=3&uploaded=13