Добігає кінця 21 березня. 25-й день війни…Учора був День весняного рівнодення. А сьогодні день почав збільшуватися. Наші предки вірили, що дні не просто так стають довшими, – це світло перемагає темряву. Ми ще на один день наближаємось до перемоги.
А ще 21 березня — — Міжнародний день лялькаря.
Святкування цього дня було започатковане у 2002 році, і з того часу щороку вже 20 років поспіль 21 березня по всьому світу вшановують акторів-ляльководів, майстрів-лялькарів, і працівників лялькових театрів.
Ці люди- актори, майстри і майстрині,- дарують радісні емоції дітям і дорослим, заставляють усміхатися найсумнішіх.
Саме від лялькаря залежить характер, настрій, емоції казкових персонажів. Адже уміння подарувати потрібну атмосферу — це дійсно мистецтво, що заслуговує на оплески!
Ляльки бувають різні . Вони як і люди – веселі чи сумні. І залежить це, напевно, від того, з якими думками, з яким настроєм творив їх автор.
Особливе місце займають ляльки , створені руками. Адже в них вкладене серце, вкладена душа майстра. Чи то лялька дерев'яна, чи керамічна, чи зшита з клаптиків різнокольорових тканинок, чи змотана з ниток, чи сплетена із соломи або трави- це завжди неповторна, унікальна іграшка.
А настрій сьогодні такий – жовто-блакитний- у кольорах рідної України. І дуже хочеться вірити, що справді світло переможе над темрявою, що Україна переможе ненависного русского фашиста. І це настане зовсім скоро! Я вірю! Ми святкуватимемо найвеличніше християнське свято Великдень разом із нашою Перемогою! Ми розгорнемо наші жовто-блакитні знамена- кольору стиглого колоса і кольору чистого неба-, будемо плакати від радості, що настав мир і від того, що не можна повернути тих, хто не дожив до Перемоги.
До слова, блакитний колір в українському народному сприйманні набув символіки справедливості, доброї слави, доброго походження. Наша боротьба з агресором – справедлиа, бо це боротьба за незалежність рідної неньки України.
"Як небо блакитне – нема йому краю,
Так душі – почину і краю немає".
П. Куліш
Моя Україна.
Основа ляльки – жмут вимочених просяних стебел. Цей жмут скручений у вигляді ляльки без рук. Такими "ляльками" підбілювали хати і печі в давнину. А також, загортали у клаптики тканини, роблячи ляльки для діток. Просо завжди в українців символізувало добробут.
https://art-piaskownica.blogspot.com/2022/03/koloroton-z-potrzeby-serca.html
Piękna!!! I love it!
Piękna praca 🙂 Dziękuję za udział w zabawie na blogu Art-Piaskownica.