:::: МЕНЮ ::::
Статті з тегом:подорожі
Дата створення 29 Сер, 2015    |    Коментарі   Прокоментуй!

Відкриття пам’ятника юному герою визвольних змагань

IMG_8829

Сьогодні у файному місті Тернопіль відкрили пам'ятник юному герою визвольних змагань українського народу Славкові Луцишину. Він народився 22 травня 1908 року у с. Загребелля під Тернополем на колишній вулиці Болотній (тепер – Чумацькій). Загребелля давно злилося із містом. Пам'ятаю, як ми приїхали із Чернігівщини у Тернопіль і оселились у татових друзів "на Загребеллі". Назви вулиці вже й не пам'ятаю, але так і говорили, що живемо на Загребеллі. І оце прожила 45 років у Тернополі, а лише тепер вперше почула про маленького героя. Якось аж не по собі – соромно, образливо, що ми так погано знаємо свою історію, своїх героїв. Слава Богу, що є люди, які хоч тепер відшукали, повернули із забуття нове ім'я. Це надзвичайно важливо для усіх нас, для наших дітей, онуків, майбутніх поколінь. Ініціаторами встановлення пам’ятника Славкові Луцишину є група тернополян, яку очолює історик Сергій Ткачов. Активно долучилися до встановлення цього пам’ятника і активісти громадської організації “Міщанське братство”. Автор скульптури – Дмитро Пилип'як. "Увінчує скульптуру – птах – галка. Галки – птаха, яка була гербом с Галичини. Славко був галичанином, він відстоював свою землю," – розповів автор.

Читати далі

Дата створення 10 Сер, 2015    |    Коментарі   Прокоментуй!

Древній Золочів очима тернополян

IMG_8320

Відпустка добігла кінця… Завтра – до праці! Це звучить не дуже солодко… Добре що ввечері в суботу мені в голову прийшла думка кудись вирватись бодай на день з Тернополя. Ні, я страшенно люблю своє файне місто. Але 56 вчительських відпускних днів в місті на розпеченому асфальті або у чотирьох стінах міської багатоповерхівки ( бо таки в хаті прохолодніше) – це  просто подвиг для такої людини як я. Тож вивчиши пропозиції інтернету, точніше розклади маршруток, які курсують на не дуже далекі відстані (по часу до півтори години), спинила свій вибір на Золочеві.

Читати далі

Дата створення 5 Лип, 2015    |    Коментарі   Прокоментуй!

Подорож до Кривого Рогу. Частина перша. Місто довжиною в життя

IMG_7294

Чим ближче був день від’їзду до кривого Рогу, тим більше я хвилювалась. Ну це ж треба було в інтернет залізти і начитатися спогадів наших мандрівників,  котрі вже встигли побувати у цьому місті на Дніпропетровщині… Але квитки придбані, цікавість розбирає, тож напередодні півдня збираю сумку, так ніби я не на два дні їду, а на місяць.  І ось настав цей день і цей час. Оголосили посадку – і я вже у вагоні. За кілька хвилин поїзд рушає. Чоловік каже по телефону, що у мене обличчя щасливої дівчинки. Він не здогадується, що це маска, за якою я намагаюсь приховати хвилювання. Щоправда, я йому про це непрозоро натякнула. І ось потяг Львів-Запоріжжя мчить мене у невідомість. Намагаюсь відволіктися від нав'язливих думок, читаючи  якусь книжку про бомжа, який потрапив у Одесу ( добре що не у Кривий Ріг). Поспішала, тож вкинула у сумку першу книгу, яка потрапила на очі. У Хмельницькому підсіли двоє дівчат, які їхали до Жмеринки. Щебетали про щось своє. У Жмеринці вийшли, тож я знову була сама. Заснути не давало безконечне гепання дверей, матрац, набитий, напевне, галькою, і хропіння сусідів за перегородкою – класика потягового жанру. Вранці виявилось, що маю нових сусідів – подружню пару, яка прямує до Кривого Рогу. Розговорились. Попередили, що «лучче говорити у Кривому Розі по-русски», що нехороші слова там як добрий день у нас, та й культура – не Європа. Додали… Для себе зробила висновок – говорю українською, там теж люди живуть наші. Так година, друга – вже й почали помаленьку до пункту призначення наближатись. Усеньку ніч, кажуть, дощ тут був. Ого! За вікном- червоні калюжі на дорозі після дощу. Таких я ще зроду не бачила. Мене втішили – це ще нічого, бувають і жовті , і зелені.

Читати далі

Дата створення 21 Чер, 2015    |    Коментарі   Прокоментуй!

Знову до Львова! Нові відкриття…

IMG_6303

Ну, що ж. відвідали кладовище, а тепер – гайда до міста. Неділя у Львові – це щось неймовірне! Люду – як на ярмарку! Місто прокинулось! Трамваї дзеленчать, машини гудуть, дітлахи щебечуть. туди – сюди сновигають львів’яни, туристи.

Читати далі

Дата створення 21 Чер, 2015    |    Коментарі   Прокоментуй!

Знову до Львова! Зупинка перша . Пантеон

IMG_6287

Про цю подорож до славного міста Лева мала написати ще в травні. Саме тоді в останню неділю травня мої семикласники вирушили тоді в свою чергову подорож. Але все склалось не так як бажалось. Тож сьогодні мені захотілось знову подумки повернутись до міста, яке я дуже люблю. Сподіваюсь, що незабаром буду там не лише подумки. Отож, 24 травня 2015 року, неділя. Комфортабельний автобус мчить нас до Львова. Зранку погода чудова, а якщо вірити інтернету, то й день обіцяє бути гарним. Півтори годин пролітає швидко, і ми заїжджаємо на околиці Львова. Ранок. Місто ще дрімає, лише чути дзенькіт трамваїв, під колесами – бруківка. Це таке класне відчуття, коли ти їдеш по бруківці. Принаймні, мені дуже подобається. Якщо заплющити очі, то ніби ти на возі по грунтовій польовій дорозі на празник у сусіднє село їдеш. Той, хто так не їздив, той не знає. А у Тернополі лише шматочок вулиці є з бруківки ( через дамбу на масив «Дружба»). Перша наша зупинка – історико- архітектурний заповідник Личаківське кладовище. Скільки разів була у Львові, а тут ще не була. Хоча, здається, років зо 25 тому. А, може, це déjà vu? Тут нас зустріла чудовий екскурсовод, яка й показала нам найцікавіші місця цього заповідника – місця, де спочивають найвидатніші українці.

Читати далі

Дата створення 14 Вер, 2014    |    Коментарі   Прокоментуй!

Закарпатські замальовки. День другий – “Старе село”

IMG_1064

Любі мої, ви уже , напевно, втратили надію почитати мої розповіді про закарпатський вікенд . Але запевняю вас, що краще пізніше, ніж ніколи. Отож, трохи розгребла свої шкільні справи і продовжую розповідати вам про нашу літню коротеньку але дуже насичену подорож захоплюючим чарівним Закарпаттям. Сьогодні я розповім про унікальний музейний комплекс, його називають по – сучасному музей-скансен під відкритим небом "Старе село" у Колочаві. Там ми провели півдня, незважаючи на те, що небесна канцелярія послала на наші голови рясний карпатський дощ, який то лив, як з відра, то вчухав. Але дощ у Карпатах – це супер, особливо влітку. Ніякого дискомфорту – завернулись усі у формені блакитні дощовички і чухають  по травичці, по камінчиках згори надолину і знову догори.

Читати далі

Дата створення 27 Сер, 2014    |    Коментарі   4 коментарі

Закарпатські замальовки. День перший: Синевир і ведмеді

IMG_0987

ДОРОГА

Нарешті подорож на Закарпаття, про яку мріяла цілий рік, відбулась! А яка подорож без пригод? Як на диво виїхали дуже навіть вчасно. Ну, не о 6.30, а о 6.45. Це дуже навіть непогано. Усі туристи виявились майже пунктуальними. Отож, поїхали. Година вранішня, дорога порожня, небесна канцелярія поки не віщує нічого такого, щоб нам завадило. Хтось намагається додивитись перерваний сон, інший споглядає картинки за вікном. На шляху перше за Тернополем село Підгороднє. Екскурсовод Юля Костюк ( www.smart-center.com.ua ) розповідає, що воно не завжди було Підгороднім, а Фільварки (фільварок- від польського хутір), з1561 року було відоме як Підгородичі,а до 1940 року воно називалось Янівка (Іванівка). Проїхали ще трохи і ми вже у Шибалині Бережанського р-ну. Це село ще старіше – воно відоме з 1475, це поселення часів Київської Русі. Цікаво. що назву його виводять від прізвища Шибалин. За іншим тлумаченням назва походить від діалектного шибай “зірвиголова», тобто поселення «на вітрах”. Подейкують. що у цій місцині дули такі вітри, що зривали (шибали) голову. Ось так, хто посапуючи, хто слухаючи, минули ми і Бережани, й інші населені пункти і пунктики і раптом… Ну що за подорож без пригод (вибачте за повторення). У моторі забулькало, і він , бідака, загнувся. Так що довелось нам добрих півтора години чекати нового мерседеса, який би мав бажання і силу доперти нас до омріяного пункту призначення. За той час, доки новий транспорт рухався , аби підібрати нашу групу, ми освоїли зайняту на цей час територію, на якій тільки й було що «Дубок» і «Дуб» серед ясенів, грабів та всіляких кущів. Хочу сказати вам, що кава у «Дубку» досить таки й смачна. Нарешті карету-мерседес подали. Ми перевантажили свої валізи, пакети, попрощались із водієм і рушили далі. Разом з нами подорожували хмарки. Вони були неймовірно гарні і загадкові.

Читати далі

Дата створення 20 Лип, 2014    |    Коментарі   Прокоментуй!

Одне із семи чудес України

Аллєгро Бузьких Порогів

 Ось так звучить аллєгро Бузьких порогів. Знімала на мобільний:

http://youtu.be/6Dwl_DZ9uU0

Кілька років тому мені довелось побувати в унікальному місті на Вінничині. Насправді  в Україні є чудові місцини, куди, побувавши  хоча б раз, хочеться повернутись. Таким неймовірно красивим куточком є Бузькі пороги .

Читати далі

Сторінки:‹1234567›