:::: МЕНЮ ::::

Четверо в Самчиках, не рахуючи водія

Цей день, впевнена, запам’ятається надовго. Здавалося, б. нічого особливого- 28 вересня 2019-го, субота. Звичайнісінький вересневий рагнок із звичайнісіньким дрібним дощиком, прохолодою. Та не все так просто. Так він звичайно лише починався…

Таксі швидко мчало мене порожнім, тихим, сонним містом. Звісно ж, покажіть мені дивака, який би у суботу- вихідний – о 6 годині ранку кудись поспішав. Та сплять усі нормальні люди, дивляться кольорові і чорно-білі сни ( ну, тут як кому пощастить). На щастя, до цих нормальних я не належу, та й не тільки я одна ( про таких же трішки згодом).Отож, за якісь п'ятнадцять хвилин я була уже в призначеному місці. На зупинці біліла струнка постать – то на мене чекала Леся Ситник. Нас уже двоє. Не всі,- десь загубилася Оля Базник-Щедріна. На вулиці темно. Повз пройшов чоловік у смішній кепці, оглянув підозріло нас з ніг до голови. Що ті дві кобіти тут стоять посеред ночі? А ось і автівка під’їхала (казали, синя, але  в темноті не видно). То за нами Уляна Зелінка. За хвилю на горизонті забовваніли дві постаті . Точно наші – Оля у супроводі чоловіка. Після обіймів та вітань  вся наша дружна компанія завалюється у машину, і вона тихенько рушає з місця. Доведеться пану Володимиру цілий день возити і терпіти цю жіночу компанію, за що ми йому безмежно вдячні. Адже він змилувався над нами і погодився на цю поїздку, про яку так довго мріяли, а вона мало не зірвалася.

Дорога була гарною, незавантаженою – автівок майже не було. Як тільки виїхали за місто, відразу побачили, що вже справді осінь. У місті якось ще не відчувається – дерева зелені, цвітуть каштани. Ну яка то осінь? А тут обабіч дороги –дерева у осінньому різнобарв'ї.

Куди прямувала наша компанія? У Самчики. Є така невелике село на карті України, у Старокостянтинівському районі Хмельницької області. Зовсім невеличке, з населенням трохи більше як 1600 осіб. А знамените! І приїжджають сюди гості зі всіх куточків України, із закордону. аби подивитися на місцеві дивовижі.

Оце і ми туди  їдемо. Непомітно промайнув час. Ще здалеку побачили розмальовану автобусну зупинку. Її просто неможливо не помітити . Такої більше ніде не зустрінеш, тільки у Самчиках. Ще трозхи проїхавши, звертаємо у село і зупиняємось під рясно всіяними ягодами деревами аличі. Тут на нас чекає пан Віктор Раковський – знаменитий художник, майстер і хранитель секретів унікального самчиківського розпису. До Віктора Генадійовича ми напросилися на науку. Адже Віктор Генадійович- директор Самчиківської художньої школи, викладач . А ще на додачу – цікава людина. Тож день обіцяє бути насиченим. Далі йшли пішки вулицею, на якій красувалися розписані майстерними руками художника сільські хати і паркани. Віктор Генадійович розповідав про кожний будиночок, про його господарів, про розпис, який прикрашав хату. Жодного повтору ні в сюжеті, ні в поєднанні кольорів. Кожний розпис – неповторний, унікальний! А на одних воротах – мила дитяча робота робота з півниками. Цікаво, що розпис кожної хати здійснювався із врахуванням побажань господарів щодо гами кольорів, елементів розпису.

IMG_2400

IMG_2407

IMG_2413

IMG_2419

IMG_2421

Так непомітно підійшли до місцевої школи. І тут ми теж побачили розпис. який вражає. Але, як сказав Віктор Генадійович, розпис школи ще не закінчено, у планах – розпис простору між вікнами. Мальовки – теплі, сонячні, випромінюють добро! Аж хочеться вчитись у такій школі! Йдемо далі. і перед нами відкривається неймовірний пейзаж. Я спочатку подумала, що то озеро. Виявляється, через Самчики протікає річка Случ. Але що найдивовижніше, тут на водному плесі ми побачили лебедів, не пару, не дві, а цілу зграю красенів! Вони дуже полюбляють. коли їх годують білим хлібом чи булкою. Коли стоїш на березі і кидаєш шматочки білої булки, ці поважні  птахи граційно ловлять їх. Аж тут де не візьмись місцеві качечки намагаються теж поласувати . Течія у Случі не швидка, то буває, що річка замерзає. Але лебеді живуть тут і влітку, і взимку.

IMG_2424

IMG_2427

IMG_2429

IMG_2454

IMG_2456

IMG_2449

IMG_2451

IMG_2434

20190928_101633

IMG_2442

На березі річки невеличке Арт-кафе «Самчики», магазинчик, автобусна зупинка, прикрашені розписом. Проходимо мостом повз залишки старого водяного млинаі опиняємося на другому березі Случа. На горбочку  видніється палац. – резиденція Чечелів. Не буду переповідати історію палацу, садиби, адже про це можна прочитати в Інтернеті. Але насправді місцина вражає. Красивий величний палац, який охороняють два сонних дуже милих леви; китайський будиночок, увінчаний металевим прапорцем, на якому вирізано «1814», який служив льодовнею (холодильником). На подвір'ї близько китайського будиночку стоїть велетенська писанка. прикрашена самчиківським розписом. Як розповів Віктор Генадійович, зроблена вона з пластику, важить 80 кг. У приміщенні китайського будиночку на другому поверсі розмістилася виставка робіт  з конкурсу «З Самчиківкою у серці». Навколо палацу розкинувся неймовірної краси парк. Цікаво, що він не є однорідним. Одна з його частин – у французькому стилі, інша- в англійському. А ще є «Сад за мурами» – огороджена цегляним муром частина парку, де вирощувались саджанці рідкісних дерев, які потім висаджувались у парку. А дерева справді є тут дивовижні: коркове дерево – тепле на дотик, рідкісні акації із химернио покрученими стовбурами, стрункі дуби жолудями, які вдягнули шапочки розміром із п'ятикопйкові монети;

20190928_113532

20190928_113229

20190928_111516

20190928_112528

20190928_111237

71488092_1174359932774876_3914996405520826368_n

20190928_104805

 

У палаці знімали шість фільмів, в тому числі і частину фільму «Кріпосна». А ще цікаво у залах палацу. На жаль, ми не встигли там побувати. А це означає, що ми ще повернемося!

О дванадцятій годині ми зайшли у художню школу.Тут мав відбуватися майстер-клас із самчиківського розпису.

І ось ми за партами. Чудові відчуття! Спочатку, звісно, знайомство із самчиківським розписом – трішки теорії.Я. як старанна учениця, намагалась конспектувати за Віктором Генадіовичем. Скажу вам, це не просто.Ми приїхали лише на один день. Це дуже мало, щоб осягнути мистецтво , його секрети, техніку. Тому намагалася хоча би основні моменти зафіксувати. Адже самчиківський розпис нестандартний. «Потрібно зрозуміти його суть»,- каже майстер. Цікаво було все- від сюжетів, композиціїї, елементів, їх значення, до кольорів, їхнього поєднання, до підпису на роботах. Самчиківський розпис площинний, кожний елемент заходить в інший, ніби обіймаючи його. кожна лінія «має звідкись вийти і кудись зайти», важливе значення мають «оживки» ( нове слово у моєму словничку з звучить  як музика). Ви помічали, що квіти і трави, написані по-самчиківськи, немов колишуться від вітру, пташки готові злітати? Це на тих мальовках, які – динамічні, у статичних – осьова симетрія, але назвична, адже у симетричних елементах розпису можуть з'являтися «оживки». які гармонійно порушують симетрію, а ми можемо цього не помітити, це саме зроблять і кольори. Третім видом самчиківки є центральна композиція- композиція у крузі.

Дві години напруженоі роботи, перемережаної розповідями Вчителя про свої роботи, проекти, роботи учнів, якими він пишається. пр. родовід і родинний герб Раковських,пролетіли як одна мить. Результатом наших старань- два ескізи – статична і динамічна композиція, поки що простим олівцем. Скажу вам чесно, було нелегко. І як я розумію учнів у школі – так хотілося, щоб тебе похвалили.  Особливо, коли поряд з тобою сидять «учні», які все життя займаються малюванням, а ти все життя задачі розв’язуєш.

Пора і перепочити, тож йдемо у арт-кафе «Самчики». Даємо перепочинок і Віктору Генадійовичу.

Арт-кафе «Самчики» розташувалося на березі Случа. Всередині затишно і пахне домашньою їжею. Стіни прикрашені розписом. При вході нас зустрічають веселі песик і котик, під чарівним деревом. Розсідаємося за великим столом під крислати деревом з дивовижними квітами і птахами.

Приємна офіціантка приносить запаний борщ по-самчиківськи з двома окрайцями хліба із смальце і величезні порції дерунів із сметаною. І виглядає, і пахне аппетитно! А головне – все було дуууже смачно! Як сказала би Оля Фреймут, «Ми рекомендуємо Арт-кафе «Самчики». І кава, до слова, там теж смачнюча!

71187763_509463423175145_4291865672482291712_n

 

72450706_521365678597549_2684847235698524160_n

20190928_115330

20190928_121952

70905719_2628327313886063_1384910052816584704_n

70743667_421794582056697_1958009095562723328_nПісля ситного обіду нормальні люди у вихідний сплять… А ми малюємо! Ще одна композиція і розмальовування кольоровими олівцями ( не фарбами, бо, нагадую, це –ескізи!).

З 15 до 17 години напружена робота. але ж яка приємна! І результат не забарився – додому повеземо три ескізи розпису, неймовірні враження від Самчиків і спідкування з майстром, нові знання, бажання повернутися, натхнення до творчості. чудовий настрій….Доповнюйте. друзі!

Дякую Уляні Зелінці,за те що підбила мене  на цю чудову аферу. Дякую Олі Базник-Щедріній і Олександрі Ситник  за те, що ви підтримали ідею і ми були разом. Дякую пану Володимру Зелінці за те, що він погодився завезти нас  в український Версаль, сподіваюся, що йому з нами не було сумно.

Ну і наостанок величезне дякую Віктору Раковському – нашому учителю за цікаві уроки і спілкування! Гарних Вам учнів. Вікторе Генадійовичу.

19.09.2019

Більше світлин на ФБ тут:

https://www.facebook.com/lelitka.lelitka/media_set?set=a.2287826798009987&type=3&uploaded=167



І як вам стаття?