Витинаємо-граємося!

Для початку відгадайте-но загадки:

1.Вранці на сажень,

В обід на п'ядень,

А ввечері через поле крадеться.

2. Іде чоловік – оно іде,

А стане – і оно стане.

3.Очима бачиш, а руками не візьмеш.

4. Несу, несу – не винесу,

Мету, мету – не вимету;

Пущу на воду – то й то не потоне.

Ну що? Відгадали? Звісно, то такі дитячі загадки. Мова йде про тінь. При чому тут тінь, скажете ви. А при тому, що тінь – це такий собі малюнок природи невидимим пензлем на асфальті, на воді, на стіні… І тут, впевнена, багатьом згадається, як у дитинстві разом із батьками ( я -з татом) ви вмощувались на зручному дивані, вмикали настільну лампу, і на стіні оживали птахи, зайці, люди – силуети. Так, мабуть, колись і народився театр тіней – таємничий, загадковий.

Гадаю, що кожному знайоме так слово як «силует». Це одноколірне зображення постаті чи якогось предмету, окреслене контуром. Вважають, що силует зародився у Китаї. Силуети малювали чорною тушшю, олійними фарбами. У Європі силует називали «китайська тінь». Виготовлення силуету е потребувало багато коштів та матеріалів. Тому на відміну від портретів фарбами на полотні він був дуже дешевим, замовити дорогий портрет бідніші люди не могли, тому замовляли силуети. Зрозуміло, що через те і ставлення до силуетів було зневажливим. А ще розповідають, що свою назву виконані у такому стилі портретики отримали за ім’ям тодішнього міністра фінансів Франції Етьєна Силуетта. То була середина вісімнадцятого століття. Міністр був настільки скупим( принаймні, так вважала знать), що ввів податок на розкіш, запропонував скоротити королівські витрати на розваги, відмінив привілеї придворних. Зрозуміло,такі дії не сподобались ні королю. ні придворній знаті. тож міністром Силуетта пробув не довго. А якийсь дуже гострий на язик жартівник назвав чорні стримані, «скупі» малюнки на світлому фоні «силуетом».

Коли із Китаю у Європу завезли папір, дуже модним стало вирізати з нього ці самі силуети. До слова, самі китайці вирізали їх і наклеювали на вікна, і коли наставав вечір, у будинках запалювали світло, ефект від силуетів на вікнах був вражаючим. Звісно, слова «силует» китайці не знали. З нього, мабуть, і зародилась витинанка.

Сьогодні я пропоную вам погратися силуетом. Як? Зазвичай, коли ми робимо витинанку, то складаємо квадратний, круглий аркуш паперу кілька разів ( так робиться традиційна українська витинанка). Щоб було легко різати, папір потрібно взяти не дуже цупкий і скласти тричі ( квадратний аркуш краще по діагоналі). Усе так як для сніжинки. Тож так і зробимо. Але вирізати ми будемо не просто елементи (наприклад, листочки, вусики, квіточки тощо), а силует. Щоб намалювати простенький силует, точніше-його профіль, особливих вмінь і не знадобиться.

Отож , якщо ви вже визначились, який силует малювати, сміливо приступайте до витинання. Насамкінець можна додати кілька штрихів, щоб витинанка була цікавішою. А тепер…Увага! Розгортаємо! Результат вас точно здивує. У нас вийшла неповторна серветка ( це якщо ви розгорнули до кінця). Тепер вмикайте фантазію, експериментуйте. Повірте. це чудове заняття як для дітей, так і для дорослих, а особливо, якщо ви турботливі батьки і хочете чудово провести час із своїми дітками. Це не лише весело, а й корисно, адже витинання розвиває дрібну моторику у діток, що дуже допомагає у навчанні!