А у нас в квартирі – газ, а у вас?
А у нас сьогодні кішка родила вчора кошенят, а у вас?..
А у нас…
А у нас, скажуть львів'яни, є Майстерня Шоколаду, є Майстерня Карамелі. А у вас, тернопляни, що таке особливе є?
А у нас в квартирі – газ, а у вас?
А у нас сьогодні кішка родила вчора кошенят, а у вас?..
А у нас…
А у нас, скажуть львів'яни, є Майстерня Шоколаду, є Майстерня Карамелі. А у вас, тернопляни, що таке особливе є?
Мимоволі згадалась ця гарна стара пісня, коли минулої середи йшли з онуком через рідний парк Топільче. Була чудова післяобідня пора У неймовірно блакитному небі ніби розпластав крила велетенський білий птах ( схожий на лебедя – підмітив Артемко). Але вже десь за якусь часину почало сутеніти, і небесное шатро зарожевіло.
Ви вірите в казку? Ні? Ну, то хоча б у маленьке диво, ну хоча б у свято, хоча б у такий день як свято Миколая? Ну, хоч трішечки. А я вірю!
Диво почалось із самого ранку. Я стояла на зупинці «Збаразький поворот», чекала на який – небудь транспорт, який довіз би мене на масив «Дружба» . Маршрутки щось довгенько не було. Аж на тому боці показався тролейбус. Може, «одиничка», – подумала я. – Значить пощастило. І справді, засвітився вогник повороту, це справді був перший тролейбус. Не просто тролейбус, а «Тролейбус щастя». Дорогі мої, якщо у вас настрій геть нікудишній, дочекайтеся цього рогатого, веселого щасливого тролейбуса. Ну і що , що спізнитеся , зате отримаєте порцію позитиву. Я зайшла у тролейбус, вмостилась у крісло, і… «З святом Миколая вас!» – продзвенів над моєю головою веселий дівочий голос, і простягнулась рука із цукеркою, справжньою. Те ж саме відбулось із моїм сусідом. Дівчата у червоних новорічних ковпаках швиденько поспішили далі по салону. Сусід розгублено пробурмотів : «А гроші?», на що я його заспокоїла, мовляв, сьогодні безкоштовно возять. Ну, це, звісно, я пожартувала, бо салоном вже просувалась поміж здивованих пасажирів усміхнена пані Оля Зозуля у синьому костюмі і синьому ковпачку – кондуктор веселого щасливого тролейбуса.
Напередодні свята Святого Миколая у веселій країні "Дивосвіт" (гадаю, ви знаєте, що так називається школа. створена чемпіонкою світу Лілією Проць та бізнесменом Віталієм Мариновським) дітлахи робили диво-ангелят. Скажу вам по секрету, у ангелят претворились вухасті зайці. Таке собі чарівне перетворення. Справа в тому, що народились наші ангелята за МК народної забавки зайчик -на -пальчик.
Цієї події чекали з нетерпінням V Благодійний шкільний фестиваль все-таки відбувся. Чому «все-таки». Чесно кажучи, з початку вересня були сумніви – проводити чи не проводити. В країні війна…. справжня війна, а ми співатимемо… Але чим далі йшов ворог вглиб країни, чим тривожнішими ставали новини, тим більше я розуміла, що цей фестиваль потрібний. Нам, кожному маленькому артисту, і головне – тим, хто там, в самому пеклі боронить нас, нашу Україну від цієї клятої рашистської чуми. Воїнам потрібна допомога, підтримка. А що можуть діти? Чим можуть вони допомогти? Відповідь була однозначною – ми маємо співати! Адже зірки організвують концерти у такий скрутний для країни час, щоб зібрати кошти і допомогти захисникам. А маленькі зірки чим гірші? Отож ми сказали фестивалю «Так»!
Сьогодні 13вересня о 14:00 у сквері на бульварі Тараса Шевченка (з боку «Коза Бару») відкрили арт-об’єкт «Елемент поєднання». Чесно кажучи, я потрапила на таку подію вперше. Дякую за це тернопільській художниці Галі Гайді-Жук. Я й не знала, що тут, у арт-барі «Коза» відбудеться така мистецька подія. Та й у «Козі» я побувала вперше. Ми з Галею встигли перехопити філіжанку запашної кави, наговоритись про все на світі (але ні, мабуть , ще не про все, бо домовились зустрітись знову). Ведучою дійства була Тетяна Манзюк з мистецької агенції «Арт-поле». «Сьогодні, ви уже помітили у місті з’явився новий об’єкт, новий символ, або як ми його називаємо «Елемент поєднання».Це, власне, його назва. Його автором є Олег Божко – наш друг, художник, ландшафтний дизайнер із Алчевська. Алчевськ – це місто на Донбасі, недалеко від Луганська. Дуже красиве і цікаве місто». За задумом Олега Божка об’єкт має стати символом пам’яті, вдячності тим, хто допомагає і захищає Україну на Сході, символом єдності різних регіонів України. Оскільки Алчевськ зараз знаходиться в зоні бойових дій і відрізаний від транспортного сполучення, митець не зміг прибути до Тернополя. «Елемент поєднання» був створений за його ескізом – силами тернопільських друзів з мистецького об’єднання «Коза». Навколо арт-об’єкту учасники відкриття насадили чебрець і вівсянницю – cтепові рослини, які за задумом автора є обов’язковим елементом арт-об’єкту. Тернополяни вірили, що Олег зможе приїхати на відкриття символу. На жаль, обставини склались так, що відкриття «Елемента поєднання» відбулось без нього. Але з ним. Адже на дійство прибув друг художника поет Сергій Жадан. До речі, українська поезія також є елементом арт-об’єкту. Сьогодні, слухаючи поезію Сергія, мені подумалось, що саме така поезія саме тут і саме сьогодні мала звучати. А головне – Олег таки побачить відкриття свого «Елемента поєднання» і почує вірші, з якими Сергій Жадан звертався до нього і до присутніх, адже подію зафільмували небайдужі друзі, гості. Дякуємо тобі, Олеже, за подарунок нашому місту. Слава Україні!
Коли блукаю такими вуличками, на згадку приходить знайома з юності пісня Юрія Антонова. Пам’ятаєте:
«Есть улицы центральные, высокие и важные
С витринами зеркальными, с гирляндами огней
Сьогодні Вишневецький палац гостинно надає свої зали для мистецьких виставок. Отож, мандруючи палацом, на першому поверсі ми мали чудову нагоду отримати неперевершені враження від творів відомих скульпторів Володимира та Віктора Лупійчуків. Їхня виставка має назву «Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить». Присвячена імпреза 200-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Твори, представлені на виставці вражають.