«Талант вільної душі» – така назва ретроспективної виставки художника зі Зборова Віталія Ратушняка, яка відкрилася ще 10 липня 2026 р. у Тернопільському обласному Художньому музеї. Сьогодні мала нагоду поринути у світ цього митця. Це не просто художня експозиція.
Читати далі
Отож, перша зупинка нашої подорожі – село Неслухів. Давня назва села — Неслихів. Вперше згадується як Неслухів 4 травня 1472 року в книгах галицького суду. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується шинок і те, що село знищене татарами. Через Неслухів проходив наземний торговий шлях з Римської Дакії до Західного Бугу та водний — Бугом до Прибалтики. Цікавинкою цього населеного пункту є Палац Дідушицьких і дендропарк навколо нього з рідкісними деревами та кущами. Парк є пам’яткою садово-паркового мистецтва. Тепер в палаці Дідушицьких розташована Львівська дослідна станція садівництва Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України. Схили парку спускаються до мальовничого озера зі штучним острівком. Мальовничий острівець на ставі з'єднаний з берегом дугоподібним металевим містком. Палац Дідушицьких має дуже сумний вигляд. На жаль, він у занедбаному стані . І, напевно, не лише тому що в країні війна. Складається враження, що й до повномасштабного вторгнення не особливо дбали про його збереження. Але якщо ви хочете побачити унікальні дерева, почути спів пташок на світанку, кумкання жаб, і просто насолодитися тишею і вдихнути на повні груди свіжого ранкового повітря, то завітайте в цю маленьку оазу. Тут ви зможете побачити велетенську магнолію, вікові дерева ясена, тополі білої і тополі чорної, верби білої, дубів.
Відпустка 42 календарних дні злетіла швидко, непомітно. А я ніде не була! Отож, потрібно було рятувати ситуацію. Перспектива лікування у моєму улюбленому Хмільнику якось цього разу не тішила з тієї причини, що Вінничину час від часу «відвідують» ракети, шахеди, виють сирени повітряної тривоги. Хотілося бодай на кілька днів забути ці звуки, не думати про війну. Звісно, це неможливо забути і про це не можна не думати, коли ти знаєш, що у Києві в тебе онук, друзі і родичі як не в Запоріжжі, то у Херсоні чи у Полтаві, Дніпрі. Але все ж…Кілька днів перепочинку, лише кілька днів
Читати далі
28 липня 2024 року у Лемківській світлиці м. Чортків відкрилася виставка витинанок народної майстрині, художниці, вчительки Марії Бурдяк. Сьогодні переглядаючи і редагуючи світлини, зроблені під час імпрези, я натрапила на одній із на напис, зроблений у куточку чиєюсь рукою: «Від рідного дому у світ». Я подумала: «Виставка має іншу назву – «Музика душі». А хто зробив цей надпис таким гарним жіночим почерком?» Лише здогадки. Вже три роки минуло, як пішла у засвіти відома краянка, «намистина лемківського роду», лемківська мама, як називали її. Народжена в с. Устя Руське Горлицького повіту Польщі у 1931 році а , у 1945 році виселена з родиною у с. Ягольницю на Чортківщині. Саме тут вона разом із однодумцями Іваном Вишовським та Павлом Гербутом створювала Чортківське відділення товариства «Лемківщина».
Читати далі
Маленький мінівен мчить нас до наступного пункту нашої подорожі. Ну «мчить» то не дуже точно сказано, бо мчати він у принципі не може. Позаду залишилось Олеське з його величним замком. Попереду нас чекає Гавареччина. Нарешті я чітко вимовляю це загадкове слово. Ніяк не могла запам’ятати назву села, до якого ми прямуємо, аби побачити ту знамениту невідому нам чорнодимлену кераміку. «Ґава – реччина» -то я так пробувала розділити слово, аби з чимсь асоціювати. Все одно не запам’ятовувалось. Диво сталося після майстер-класу. Тепер це слово Гавареччина звучить як загадкова мелодія, як дзвін чорнодимленого горщика, горнятка.
Читати далі
Чи знаєте ви, дорогі мої українці, що означає слово «брід»? Звісно, усім відоме наше українське прислів’я «не знаєш броду, не лізь у воду». Або як писав наш класик Іван Петрович Котляревський: «Не розгледівши, як кажуть. Броду, не лізь першим прожогом у воду». А ще про брід співається у наших піснях:
Читати далі
Сьогодні у обласній універсальній бібліотеці – осередку культури і місці сили представили Національно- патріотичний мистецький проєкт «Рушник Волі», який має на меті об’єднати за спільною доброю справою а саме традиційною українською регіональною вишивкою родини захисників, внутрішньо переміщених, усіх небайдужих українців, усіх, хто вважає себе патріотом, хто любить усією душею нашу рідну Україну.
Читати далі
Бувають подорожі, які плануєш заздалегідь, до яких готуєшся, яких чекаєш. А бувають і такі, які відбуваються спонтанно, якось підсвідомо ти раптом відчув, що маєш її ось сьогодні-завтра здійснити, бо…
Читати далі
Гадаю, кожний з вас погодиться зі мною, коли я скажу, що місто має душу. Файний Тернопіль має душу, величний Київ, зранені маленька Буча і великий Дніпро, і Маріуполь, Марік, як ніжно називають його мешканці, також . І душа у кожного міста, містечка , села, селечка – своя, неповторна, рідна. І у Маріуполя вона є…була… Вона – це Маріупольська драма, або просто Драм.
Читати далі
27 Лип, 2026 |
