22 квітня. Здавалось би , цей весняний день не відрізняється від усіх попередніх квітневих днів. Такий же мінливий- то сонячний , то захмарений- заплаканий рясним дощиком. Але ні, не такий самий. Тому що сьогодні він заповнений приємностями.
Читати далі
Пташок, пташка, пташечка…
Давня міфологія засвідчує віру в те, що птахи створили світ. А чи знаєте ви, що багато українських народних хороводів , веснянок-ігор мають назви пташок- Горобець, Перепілочка, Галка, Ворон, Голуб?
Читати далі
Великодня витинанкова пташка
У неділю – Великдень. Ви, дорогі мої, напевно уже приготували великодній кошик, розписали писанки. Залишилось прикрасити оселю, спекти паски.
У давні часи українці на Великдень прикрашали свої хати витинанками, великодніми пташками. Зазвичай великодніх голубів робили з писанки, крашанки. Прикріпляли до яйця паперові візерунчасті крильця, з тіста робили голівку і підвішували таку птаху під образи. На великодніх витинанках теж зустрічалися пташки. Тож ми з вами зробимо святкову великодню витинанку – пташку. Може, то жайворонок. може, ремез. Одним словом – весняна пташка.
Намалюю писанку
З давніх давен в Україні існував звичай писати писанки.
Яйця розписувались різноманітними орнаментами – геометричними, зооморфними. Кожен колір у писанковому розписі має власну символіку. Розписане яйце символізує джерело життя , усе живе.
Читати далі
Писанкова зустріч у “Палітрі тепла”
«Палітра тепла» – це особливе місце у файному місті Тернопіль. тут тепло завжди – чи за вікном буде хурделиця. чи осінні дощі. чи немилосердно палаюче сонце спекотного літа. Тут просто тепло, просто дуже-дуже затишно. А це тепло, постійна константа – від господарів мистецької оселі Оксани та Олександра Чмиленків, від майстрів, які населили прекрасними витворами своїх золотих рук, від гостей, які приходять сюди помилуватись справжньою красою, поділитись своїми секретами. мріями. думками. Звідси не хочеться йти, тут хочеться залишитися. Бо тут – тепло…
Читати далі
Недільна кава на Території мистецтва
Сьогодні перша недільна кава на Території мистецтва. місце зустрічі змінити не можна. Наш Франко би не пробачив зради. Тож як тільки ранкове сонечко засяло на файним містом, на майданчик до Каменяра прийшли майстри народного мистецтва. Сьогодні зібрались не всі. Мабуть, не зовсім повірили у щирість сонечка, у те, що – ура! – справжня весна, із співом пташок, набубнявілими бруньками, молоденькою травичкою передвеликодніми клопотами.
Читати далі
У бібліотеці-музеї робили великодню ляльку
До Великодня ще далеко. Але вже можна готуватись. ще якийсь місяць-другий – і Новий Рік, Різдво. А там – і Великдень не за горами. Як кажуть, готуй сани влітку. Перефразуємо цю відому приказку:готуй Кіру Саракості восени, тож якраз до передвеликодного посту будеш готовий.
Читати далі
Ігри для дітей з писанками та крашанками
Стали діти у кільце.
В кожного в руках яйце,
Марті випало на славу
Розпочати цю забаву,
дуже милу , престару
Великодню гру.
Ой ти, жайворонку, рання пташино. МК
Птахи споконвіку дивували людину. І було чим. Птахи двічі народжуються. Згадайте тільки – но жартівливе запитання «Хто швидше народився – яйце чи курка?» Це – ціла філософія! Птахи можуть вільно літати (одвічна мрія людини), більшість з них неперевершені співаки. Образ різноманітних птахів зустрічаються у народній творчості усіх без винятку народів світу. І у кожного народу є свої птахи-символи. Не виключенням є і українці. Якщо перелистати пісенну творчість нашого великого народу, то ми зустрінемо і зозулю, і соловейка, і голубів, і качку, і горлицю, орла, сокола,… і, звісно ж, жайворонка. А скільки існує повір’їв, прислів’їв, приказок, загадок, в яких героями є птахи.
Останні дні перед Великоднем. Традиції
Страсна п’ятниця – день Христової мученицької смерті Христа. Вважалося, що працювати у цей день- великий гріх. Можна було лише пекти паски, садити капусту, бо вважалося, що якщо посадитиїї в цей день, то вона дасть найкращий урожай. Не можна було їсти до півдня – часу виносу плащаниці з вівтаря. Обід у цей день був пісний, переважно з овочів. Не можна було співати. Замовкали навіть дзвони, лише калатали, за давнім звичаєм, довбеньками в суху дошку (било), розносячи похоронний сум.В цей день люди намагались навіть голосно не розмовляти, зберігати спокій, бути доброзичливими.
Читати далі