Страсна п'ятниця – день Христової мученицької смерті Христа. Вважалося, що працювати у цей день- великий гріх. Можна було лише пекти паски, садити капусту, бо вважалося, що якщо посадитиїї в цей день, то вона дасть найкращий урожай. Не можна було їсти до півдня – часу виносу плащаниці з вівтаря. Обід у цей день був пісний, переважно з овочів. Не можна було співати. Замовкали навіть дзвони, лише калатали,  за давнім звичаєм,  довбеньками в суху дошку (било), розносячи похоронний сум.В цей день люди намагались  навіть голосно не розмовляти, зберігати спокій, бути доброзичливими.

Вже нанаступний день. у Страсну суботу робили писанки і крашанки, відвідували Вчірню службу, яка переходила в Пасхальну заутреню. У наших пращурів ніч під Великдень -обрядова ніч Великодніх свят. Здавна в цю ніч парубки розпалювали вогонь на горбі за селом або на майдані під церквою. Цей вогонь мало бути далеко видно. А для розпалювання вогню різали сухе дерево, бо "в сухому дереві нечиста сила ховається". Цікаво, що для розпалювання вогнища. дозволялося навіть вкрасти щось сухого дерева у господарів і в цьому нема жодного гріха. І хлопці тягли все,  що можна було взяти.  Вогонь з  такого багаття символізував весняне очищення. У парубків було ще одне завдання – збудувати гойдалку. Біля неї усі три дні свят збиралась молодь для забав. Хлопці гойдались на гойдалках з дівчатами. Гойдалки робили із двох колокд, які приносили із лісу, та перекладини.. Колоди вкопували в землю десь неподалік від церкви та підвішували на шнурах дошку.  Крім цього, приносили ще одну колоду і також закопували в землю. Ця колода теж була призначена для Великодньої забави.

 У наш час в Галичині паски переважно святять в суботу ввечері.Кошики несуть  жінки, а святити часто ідуть всією родиною. В неділю рано вся родина йде до церкви на утреню і літургію і, вже повернувшись додому ставить на стіл все посвячене  в суботу.

Все життя мріяла розписати писанку. Нареші наважилась спробувати.

 А це писанки моєї учениці ( не з писинкарства!) Софійки Шишковської з 6-В класу ЗОШ№19 м. Тернопля.  Писанка – лемківська. За писачок служить гренадля, примотана до олівця.

Щирокажу. що Софійка вправніша писинкарка. Але   я тільки вчусь.  А вчитись ніколи не пізно. Тим більше, що мені цей процес стоворення писанки сподобався надзвичайно. Так що йдемо із Артемчиком писати писанки.