Мішковина і грубе домоткане полотно (лляне або конопляне) – чудовий матеріал для ляльок-мотанок. Ось так Княгиню я змотала з лляної мішковини і ангелика із грубого полотна. Без жодного шва, без голки. Тут мій власний маленький майстер-клас для мотання ангелятка. А Княгиня змотана так само як і попередня лляна лялька Квітка.
Привіт усім, хто любить бавитись ляльками. Сьогодні маленький майстер-клас по виготовленню народної ляльки – мотанки дівчинки. Нею можна гратися. І для її виготовлення не знадобиться багато часу і матеріалів. Лише клаптики білої та кольорової лляної або бавовняної тканини, трішки пахучих трав для наповнення голівки, нитки для мотання і для кісок.
Читати далі
Кінь, коничок, кониченько, коник – так українці називають цю тварину, давнього супутника людини. Кінь є одним із символів-тварин нашого народу. Він символізує відданість, швидкість, витривалість у роботі. Вороний або баский кінь – постійні народнопісенні образи. Коні – улюбленці і вірні друзі і побратими козака. Не випадково традиційним є звичай прикрашати дах для будівлі
Читати далі
Привіт усім, хто завітав до мене у цей весняний день. Для вас – нові весняні лялечки.
Для їх створення потрібно зовсім небагато – клаптики білої або невибіленої лляної та барвистої, як весна, бавовняної тканини, нитки для змотування ляльки, нитки для кісок, яскраві нитки для сакрального хреста (адже наша лялечка є ще й оберегом) шматок лляного мережива шириною 3-4 см для кошика, штучні квіточки для віночка та для прикрашання кошичка, трохи терпіння, гарного настрою. Пам’ятаємо, що ляльку треба робити від початку і до кінця відразу (ну, звісно, якщо одяг треба вишивати, то його відразу не вишиєш, – це займе трохи більше часу). Тому можна використати вже готове вишиття для фартушка і сорочки. Ляльку робимо за моїм МК Лялька-спасівка.Для кошика широке лляне мереживо з’єднуємо у кільце і пришиваємо овальне денце із лляної тканини.
Читати далі
Нарешті в Тернопіль прийшла весна! Справжня – із сонцем, набубнявілими бруньками, гарною погодою. Пізно, але прийшла така довгоочікувана!
Ще трохи – і завершується квітень – четвертий місяць календарного року, другий місяць весни. Які тільки назви він не мав у народі!
Цвітень, водолій, краснець, лелечник, капельник, пустун, апріль, дзюрчальник, снігогін. У квітні наші предки вшановували велику Берегиню-Матір – покровительку врожаїв. На честь премудрої богині Лади і її чарівної доньки Лялі на Красній гірці (Красна гірка – давнє народне свято (22 квітня/5 травня), що символізує зустріч весни з її красним, тобто красивим, сонцем) водили хороводи і співали пісень. Ляля сидить на зерновій лавці у вінку, прикрашена зеленню, всередині кола дівчат, що танцюють і співають, ведучи хоровод навколо неї. До ніг Лялі кладуть вінки із зелені, а вона потім роздає їх подругам, а також молоко, сир, масло.. Розливи весняної води залишали вільними лише високі місця , гористі, там і відбувалися свята весни. Пізніше, з приходом християнства, саме в таких місцях будувалися церкви. Красною гіркою називали також період, зручний для весіль – від Хоминого тижня (першого тижня після Паски) до дня Святого Юрія (23 квітня/6 травня), коли ще не розгорталися роботи у полі. У цей період молодь водила різні ігри – горюдуба (старовинна весняна гра, що зберігає ознаки старого шлюбного звичаю – умикання або горіння. Горіння -піддавання дії вогню, знищення вогнем. Граючи, або як казали, гуляючи в горюдуба, той, хто горів, вимовляв такі слова, заклинання:”Горю, горю, падаю. серцеи страждаю, кого люблю, того спіймаю”. Недарма слово “горіти” означало “любити. А у народній пісні співалося:”Зеленая ліщинонька не горить, ой курить, молодая дівчинонька не любить, а дурить”.), горюпень, які теж відбувалися на високих місцях.
Читати далі
Весна… А за вікном – сніг, дощ.. Обіцяли штормове попередження… Тож школи у файному місті Тернополі нині закриті. Ура! Таким вигуком зустріли вчора новину дітлахи. Ну, я , чесно кажучи, тихенько зраділа – не доведеться в непогоду пертися на перший урок через все місто. Назбиралась купа зошитів, які давно чекають своєї черги , щоб про них нарешті згадали і перевірили. Ну, і є можливість побути з Артемком, зайнятись улюбленими заняттями. Тож на черзі – котяра, березневий
Як мама часто називає свою дитину? Пташечка, зозулька, зайчик… Які іграшки полюбляють діти? Кого беруть у ліжко, вкладаючись спати? Найчастіше – зайчиків, ведмедиків.
Для маленької дитини обов’язково робили маленький оберіг “зайчика”. Якщо потрібно було залишити дитину саму, то, щоб їй не було сумно або страшно, на пальчик їй надягали зайчика, і дитина вже не була самою – вона була з оберегом, другом та іграшкою одночасно.
Коли у слов’ян народжувалась рудоволоса дівчинка, її називали ЗЛАТОДАНА – золотим сонцем дана, ЗЛАТОДАРА – золотий дарунок, ЗЛАТОЯРА – епітет Бога Вогню (дослівно “золота і яра”, ЗЛАТОЦВІТА – яка цвіте золотом; золота квітка, або Златовласа – золотоволоса
Читати далі
3 Лип, 2013 |
