Сторінка сьома. Вечірка
Після напруженого дня – смачна вечеря. А далі душа прагне видовищ, відпочинку. Білоруські друзі чудово все продумали і влаштували вечірку, на якій ми гарно відпочили, поспілкувалися. Після спекотного білоруського сонця так хотілося прохолоди. Тож нас запросили у літню концертну залу у внутрішньому дворі коледжу. Пречудове місце. «І бачыць Бог: есть музыка над нами!» – прекрасні слова. І вона, музика, об’єднує!
Сторінка шоста. Відкриття тимчасової виставки учасників симпозіуму.
Настала п'ятниця. Сьогодні прибули решта учасників із Литви, Росії, Польщі, Білорусі. Ще звечора до нас вкімнату завітала Світлана Леонідівна Яворська. Я отримала перший урок. Чесно кажучи, від отриманої інформації здавалось, вибухне мозок. Ото б ще не забути всіх зауважень, побажань! Світлана леогнідівна – чудова людина. Строга, пряма, вимоглива. Я себе відчувала школяркою, яка не вивчила уроку. Але це все тільки на користь. Дякую, Світлано Леонідівно, за науку. Тож після такого вечора довго не могла заснути.Але зате зранку я вже знала, які саме роботи представлю на виставці. Вже о пів на першу, а то й раніше, до виставкової зали коледжу почали збиратися учасники симпозіуму. Кожен займав собі стенд чи інше місце для своїх робіт. Тут відбувалися знайомства. Уже не віртуальні, а в реальному житті. Неймовірні відчуття! Багатьох знала лише через Фейсбук, а тут! Дівчатка з коледжу допомагали розвішувати витинанки. Відкриття виставки відбулось о 16.30. Все було чудово, урочисто і тепло. Грав струнний квартет коледжу. З привітанням виступили директор колледжу, завідуюча відділенням декоративно – прикладного мистецтва, організатори симпозіуму С. Яворська і А. Петриченко. Було сказано багато теплих слів, було живе спілкування, нагородження учасників конкурсів, обмін подарунками, нові знайомства. Це просто незабутні враження!
Сторінка четверта. Молодечино. Державний музичний коледж імені М. Огінського
Знайти коледж виявилось нескладно. Маршрутний автобус за 4 тис. білоруських рублів довіз нас з Оленою на вулицю Велікі Гостінєц, де і знаходився коледж. Автобусна зупинка, на якій ми вийшли, була майже поряд з цим закладом. Молодечненський коледж постав перед нами у всій красі. Велична будівля з колонами, схожа на театр. А перед нею фігура молодого композитора М. Огінського. Історія коледжу почалась 1958 року, коли в Молодечному було відкрите музичне училище.
Читати далі
Сторінка перша. Як починалось…
Серпень 2015 року. Майстриня витинанки і петриківського розпису з Бердянська, моя віртуальна подруга ( велика сила – інтернет і соціальні мережі!). редактор сайту «Українська витинанка» Олена Харченко агітує мене взяти участь у Шостому Міжнародному симпозіумі з проблем вирізання із паперу.
Читати далі
Про що мріють діти? Про різне:про новий планшет, про смартфон( не дивно, дітки ж сучасні у третьому тисячолітті живемо). Але є ще такі, у яких мрії неземні, незвичайні, казкові. Знайомтесь, Ангелінка – дівчаточко із такими блискучими карими оченятами. Отож, ця дівчинка на моє запитання про мрію відповіла, що мріє бути метеликом! Бувають же такі діти! Ну, а мрії треба крила, тоді вони здійсняться, навіть такі незвичайні, як у Ангелінки! Тож сьогодні у Літній англійській школі (http://smart-center.com.ua/) ми витинали крила своїй мрії.
Петриківська витинанка з’явилась майже одночасно із петриківським розписом. У 90-ті роки після здобуття Україною незалежності на державному рівні стали надавати більше уваги усім видам народного мистецтва, витинанці зокрема. З’явилися нові імена майстрів традиційної петриківської витинанки.
Читати далі
Традиції прикрашати оселі в очікуванні Нового Року та Різдва існують давно. Так з Америки до нас прийшла традиція прикрашати вікна та двері декоративними або свіжими вінками. Цікаві і своєрідні німці. До Різдва вони намагаються прикрасити не тільки свою квартиру, але і вікна будинків, розписуючи їх сніжинками та новорічними картинками. До речі, не тільки до свят.
Читати далі
Нарешті – зима.На календарі 4 грудня. Ще трішки- і на поріг свято за святом. Варвари, Андрія, Миколая, Новий рік і таке довгождане Різдво!У файному місті як і у всьому світі починається передноворічний рух. Народ повалив на базари, в супермаркети, крамнички, згрібає все, що потрапляє на очі ( ну, мається на увазі все те, що скоро стане подарунками дітям. родичам, друзям…) Які ж свята без подарунків?
Читати далі
Сьогодні у Тернополі вперше – виставка витинанок. Організували її працівники Тернопільського Центру творчості дітей та юнацтва. І назва така гарна “Осінній дивограй”. Дитячі роботи-витинанки а також роботи їхніх наставників розмістили у виставковій залі українського дому “Перемога”. Скажу вам чесно, мені було цікаво подивитись на цю виставку в рамках фестивалю.
Читати далі
У дохристиянських віруваннях Берегиня-Мати – Велика Богиня, головна богиня життя, добра, захисту людини від усякого зла, покровителька врожаїв. А ще – захисниця оселі, малих дітей від всілякого лиха, від хвороб, смерті. Берегиню зображали на білих рушниках (оберегах),які вивішували на вікнах, дверях. Там вони мали захищати людину від темних сил. Берегинею називають жінку, яка підтримує і береже домашнє вогнище, виступає покровою усьому родинному колу, передусім це – жінка-мати. Українці не лише вишивали берегиню на рушниках, малювали на писанках, але й витинали із паперу. У знайдених найдавніших орнаментах писанок богиня Берегиня зображена обов'язково з піднятими вгору руками. Зустрічались писанки із зображенням чотирирукої, і навіть шестирукої Берегині.
30 Чер, 2016 |
