Сьогодні у Тернополі вперше – виставка витинанок. Організували її працівники Тернопільського Центру творчості дітей та юнацтва. І назва така гарна "Осінній дивограй". Дитячі роботи-витинанки а також роботи їхніх наставників розмістили у виставковій залі Українського дому "Перемога". Скажу вам чесно, мені було цікаво подивитись на цю виставку в рамках фестивалю.    На ній були представлені здебільшого роботи дітей із самого Центру дитячої творчості , а ще із кількох загальноосвітнійх шкіл, нашої в тому числі, та Школи народних ремесел. Влітку мені пощастило побувати на першій  Всеукраїнській виставці-конкурсі витинанок у Кривому Розі, який проводився у рамках щорічного фестивалю "Червона калина". Тож, звісно, було з чим порівняти.  Звісно, масштаби не такі великі. Але все ж цікавих робіт  було достатньо.  Виставка в Українському домі була яскравою за кольорами, різноманітною за тематикою.  Дітки потрудились на славу. І їхні вчителі також. Виступаючі на святі дякували дітям, дякували батькам, а про вчителів, керівників якось не згадали. Їм треба подякуати, що навчають тих талановитих діток робити паперові дива і намагаються відродити таке красиве неповторне українське мистецтво. Загалом виставка вдалась.  І діти, і дорослі, які завітали до Українського дому, отримали порцію позитиву. Адже була не лише сама виставка. Були і нагородження учасників дипломами, і майстер-класи з традиційної витинанки і сучасної прикладної, які провели керівники гуртків із Центру творчості.  Хочеться побажати продовження. Було би чудово, якби такі виставки, фестиваль витинанки стали традиційними у Тернополі. 

Оленка Кузів і Софійка Попів – учасники фестивалю у Тернополі і Всеукраїнської виставки витинанкок у Кривому Розі 

Витинанки моїх вихованців Софійки Попів, Софійки Шишковської, Оленки Кузів ( у дерев'яних рамках) побували у Кривому Розі. А також чудові витинаки учнів 7-Б класу ТЗОШ №19 "Дерево життя", "Ангел", "Берегиня" і "Мавка" ( остання – Т. Фіггурки – їхнього класного керівника)

P.S."Болить". Та все ж гарна яскрава виставка у мене залишила трішки неприємний осад.Є цікаві витинанки, справді авторські, і немало. Взагалі, вважаю, що витинанка такою і має бути. Нехай не складною, але саме авторською, а не скопійованою із тих, які є на просторах інтернету.  Копіювати можна, звісно. Копіюють же картини великих майстрів. Напевне, всі митці проходять цей етап у своїй творчості, але  лише із навчальною метою. Так само і витинанка хоче, щоб дитина. чи дорослий її народили в муках творчості свою, рідну, неповторну. Думаю, ніхто не буде сперечатись зі мною, якщо я скажу, що кожний якийсь твір мистецтва (про витинанку, зокрема, мова) має свого автора. Може, не кожний автор підписав цей свій твір, цю свою дитину. Але ж він чийсь. А потім хтось копіює і видає за свою роботу. Це прикро, а надто тоді, коли ти раптом знаходиш копію із своєї "дитини", причому далеко не найкращу.  Якось аж образливо. Вигадали слово "плагіат". "Ми ж не будемо витинаки на плагіат перевіряти" – ця фраза якоась мене зачепила. І не треба, але вчити дітей творити своє!. ТВОРИТИ! Вчити можна техніці. а не образам… така моя думка. Може, хто й не згідний. Може, хто й образиться. Але я думаю так.

Як вам ці витинанки, точніше, одна з них? Знайдіть відміннності. Знайшли? Правильно:є – в розмірах. кольорі і в майстерності виконання.

А це мої птахи, які я витяла 6 червня 2014 року. Про це – на моєму сайті:

http://lelitka-inspiration.blogspot.com/2014/06/blog-post_6.html