День видався дощовим. Десь під обід лило,  як з відра. Але… На 14. 30 маю два майстер-класи із витинанки  у літній школі "Дивосвіт", на 18. 00 треба після цього встигнути у "Smart center". ( теж на МК). Тож збираю свої пожитки, хапаю парасолю в одну руку, Артемчика –  в другу, пакет і сумку – в третю…. ой, збилась – в зуби,  і –  вперед! До релаксів! Щоправда – через ринок, бо не знаю, чи вистачить шнура для ляльок. Дощик – дощисько і не збирається вщухати, так що ми встигаємо добряче намокнути , незважаючи на те, що під парасолею ,  до Літньої школи від ринку є добрячий шмат дороги  пиляти. Але тішить те, що там на нас чекають вдячні дітлахи, які, здається, ніколи не втомлюються.

Сьогодні із старшими будемо витинати дерево життя, із середніми  – яблуко. Шкода, що часу мало – по годині на групу.  Ну, що ! Почали! Спочатку – вступне моє слово ( недовге, бо не буде, коли роботу рорбити), потім малюємо, витинаємо. Цю картинку треба бачити, словами не опишеш, як мої учні старанно вимальовують своє дерево, а меншенькі – яблуко. У старших є кілька зразків, менші  фантазують самі. Вирізали! Найскладніше – акуратненько наклеїти витинанку на основу. Колись одному із прийомів наклеювання мене навчила одна знайома майстриня ( я теж вчусь), тож сьогодні мала нагоду випробувати на дітях застосування цього прийому. Вийшли дуже охайні роботи, незважаючи на те, що клею трохи таки багатенько наші щедрі діточки ляпали.

І ось маленька виставка наших витинанок.

Далі – зустріч на МК з виготовлення ляльки із лляного шнура. Сьогодні нашого полку прибуло. Дві години тяжкої праці увінчались успіхом – народились чудові лялі. Чому праця тяжка? Та тому, що цей шнур лляний так важко крутити, в'язати, плести мотати маленькими ніжними дівочими і жіночими руцям! Але як приємно, радісно стає, коли ляля нарешті народжується! В муках! А як же інакше?  Ну і зразу – фотосесія із мамусями!

 Отак і день пройшов – у суцільних релаксах витинанково-лялькових. Приємно, коли  з ким – небудь чим- небудь та й поділився… Це теж релакс.