:::: МЕНЮ ::::
Статті з тегом:витинанка

Міфи Давньої України. Читаю – витинаю

IMG_7076

Десь місяців з півтора  тому забрела у книгарню «Є», що на Валовій. Люблю переглядати нові надходження, особливо ті, що стосуються нашої древньої культури. Мою увагу привернула товстенька книга у коричневій палітурці із загадковим жіночим обличчям, обрамленим польовими квітами і назвою «Міфи та легенди Давньої України». Автор – Валерій Войтович, історик, філософ, релігієзнавець, художник-живописець. Відкрила і почала читати. Після кількох сторінок я зрозуміла, що не спинюсь. Тож попрямувала із книжкою до каси. Чесно кажу, що якщо вже мені що припаде до душі, то про ціну не питаю. Так сталось і цього разу.

Читати далі


Закладинки- витинанки. Пташки-символи

IMG_6977

Нарешті довгождана відпустка! Довга! Це один з плюсів моєї професії. Не знаю, чи що корисного зроблю, але те, що є можливість насолодитись творчістю, радує.

Нарешті можна спокійно витинати, коли душа цього хоче і руки сверблять. Тож повернусь до своїх «маленьких форм». давненько заклади нок не витинала. А літо надихає до читання, тож і до закладинок.  Цю серію назву «Пташки – символи України». Ось перші пташки витяла.

Читати далі


Валентинки-витинанки від Софійки

IMG_4219

Напередодні дня Святого Валентина майже усі роблять валентинки – маленькі вітальні листівки у вигляді сердечок, у яких пишуть добрі побажання, слова кохання, пропозиції руки та серця, жарти. Ці маленькі листи зазвичай не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони. Традиційно валентинки виготовляли червоного або рожевого. У давні часи влентинки робили здебільшого власноруч, щоб показати силу кохання тій людині, для якої вона і виготовлялася. Звісно, День Святого Валентина не належить до наших українських свят, але так сталося, що з деякого часу його святкують у нас. Особливо воно полюбилося молоді, підліткам. Вони зовсім не задумуються, мені так здається, над якимсь змістом дати 14 лютого. Радше, це просто данина гарній легенді про кохання і ще один привід романтично висловити свої почуття до коханої людини чи просто до людини, котру ти любиш. Напевно, усім знайома легенда про єпископа Валентина Римського. Коли Валентин сидів у в’язниці, він нібито закохався в сліпу дочку свого ката  і зцілив її.Після зцілення дочки вся родина сановника прийняла християнство. Це викликало гнів імператора , і 14 лютого 269 року єпископ був обезголовлений. Кажуть, правда, що справа була навпаки: наглядач попросив Валентина вилікувати дочку, а та закохалася в опального священика. Перед стратою він залишив їй прощальну записку і підписався: "Твій Валентин". Звідси — і листівки "валентинки" (в ходу з 1800-x рр..). Як би там не казали, а це лише красива легенда, а не свято.

Читати далі


Соколи. Пам’яті героїв

IMG_0886

Знову і знову слухаю, дивлюсь новини… Так хотілось вірити, що це справді помилка… “Пані та панове! Сталася порівняно приємна помилка. В запалі бою трохи переплутали – думали, що все. Його привезли, як тіло, але лікарі таки відкачали. Пульс був настільки слабкий, що тільки лікарняне обладнання виявило наявність серцебиття. Хвала Богe, побратим Світляк не загинув. Він поранений, в шпиталі, вже прооперований, але у важкому стані. Моліться за одужання Воїна! Цю радісну звістку повідомляють друзі Андрія Дрьоміна”, постили на Фейсбуці. 

Читати далі


Витинанка “Дерево життя із яблука”

IMG_0759

 На прохання пані Наталі Совінської, з якою  я познайомилась під час проведення майстер-класу на безкоштовних курсах англійської мови, хочу поділитись майстер-класом з витинання. Маю надію. що це згодиться їй за океаном у Канаді, де вона тепер мешкає, і де є дітки, яких пані Наталя вчить усьому нашому рідному, українському.

Читати далі


Летіть, метелики, летіть

IMG_0776

У Літній дитячій школі "Дивосвіт", незважаючи на похмурий день із дощем,  весело! І навіть літають метелики. Хоча , як відомо усім, метелики дощу не люблять. А у "Дивосвіті" літають у будь-яку погоду! Тому що це метелики-витинанки. Ой. нелегка ця творча праця для дітлахів – витинання. Більшість з них роблять це вперше. Ну, намалювати  візерунки на крилах – тут фантазії майже всім вистачає. А от витинати ці фантазіі… Ще й  ножиці вередливі ніяк не хочуть акуратно різати,  а клей ліпиться сам туди, куди йому не слід ліпитися!  Але все буває колись уперше. І все ж метелики вийшли чудові!  Усі, без винятку! Може кожен пишатися своєю першою витинанкою! А там, дивись, сподобається, і хтось стане відомим майстром і не тільки на Тернопільщині. Тільки потренуватись треба.

Читати далі


Зефіра в шоколаді або Як поєднати витинанку з лялькою-мотанкою

IMG_0001

Давно хотілось спробувати у ляльках дві речі: поєднати шоколадний колір з рожевим і якось пристосувати витинанку! Ось перша спроба. Тож жартома назвала ляльку-мотанку княгиню Зефіра в шоколаді, бо після закінчення роботи така вона мені видалась солодка, як рожевий зефір у шоколаді. Звісно, зовсім не по-слов'янськи нарекла, але солодко.  Рожева тканинка ( бавовняна бязь), клаптик якої мені  нещодавно подарувала пані Алла виявився дуже доречним, оскільки пречудово піддався витинанню. Тож вийшла така витинанкова спідничка і шалик на шию. 

Читати далі


Диво-рушник

IMG_9542

Недавно я стала власницею диво-рушника. Диво – тому, що це не звичайний вишитий рушник.Це- рушник витинанка. Моя хороша знайома – викладач ТНПУ ім. В. Гнатюка Стефанія Петрівна Павх  передала його мені, знаючи, що я захоплююсь витинанкою.  Його подарувала їй колись майстриня із Школи народних ремесел пані Надія. Це було приблизно у 1989 році. На жаль, Стефанія Петрівна не пам'ятає прізвище пані Надії. Сподіваюсь, що, можливо, у Школі народних ремесел ще знайдеться хтось з тих, хто згадає майстриню. Кажуть, передаровувати подарунків негоже. Але для мене цей рушник став подарунком. Він витятий з кальки. Тепер думаю, як би то його оформити – шкода згортком зберігати таку красу.  

Читати далі


Писанка-витинанка або Втілення моєї дитячої мрії

IMG_7241

Писанка-витинанка Або втілення моєї дитячої мрії
Мине зовсім небагато часу – трохи більше місяця – і кожна українськ родина знову святкуватиме Великдень. З давніх-давен українці на Великдень прикрашали свої помешкання. У Чистий четвер вивішували святкові рушники, витинанки, біля покуття чіпляли великоднього голуба. Ще є трохи часу, тож поспішімо готуватись до найбільшого християнського свята разом. Так вирішили мої маленькі друзі із 4-А класу ЗОШ № 19 м. Тернополя, де я працюю. Разом із своїм класоводом Анжелою Олександрівною Малаховською вони запросили мене провести майстер-клас із витинанки. напередодні вони побачили деякі роботи наших старших учнів дуже захотіли навчитись. Чесно кажучи, я хвилювалась. Колись ще з дитинства я мріяла бути вчителькою початкових класів, але з певних причин обрала математику. Так що вже багато років працюю з 5-11-класниками. А тут така можливість провести урок для 4-класників!
Майстер-клас з витинанки ще не проводила, а ще й для 30 дітлахів! Було трохи лячно. Всі сумніви кудись поділись, коли я переступила поріг класу. Милі, привітні, галасливі пташата! 45 хвилин уроку пролетів так непомітно! Дітлахи (як і я, зрештою) шкодували, що він так скоро закінчився. Їх захопленню не було меж! «Це ж і урок малювання, і трудового навчання одночасно!», «Галино Михайлівно, а до мене підійдіть», «А так можна вирізати?» лунало з різних куточків класу.
Для майстер-класу ми обрали писанку-витинанку. Мудрі люди недарма кажуть:» «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки». А я додам: «І витинатимуть». Кожна писанка – це ніби маленький світ. Вона є символом України. Кілька слів про писанки, символи на писанках, – і закипіла робота. До кінця уроку клас розцвів дитячими писанками – витинанками, такими різними, світлими, веселими, як і самі їх маленькі автори. Свої витинанки діти наклеїли на кольоровий папір. А Максимко сказав, що буде наклеювати не на картон, а на вікно, щоб знадвору було видно, що у цій родині живуть справжні українці, які шанують народні традиції. Тож тут маленька порада і максимкові і тим, хто теж захоче такими писанками прикрасити свою оселю: писанку як і закладинки, можна заламінувати , потім вирізати по контуру і підвісити на гарній стрічці де хочете.
Не хотілось розставатись, та… Після п’ятого уроку Максимко прибіг у кабінет математики – дуже вже йому не терпілось навчитись витинати ще закладинки –витинанки.
Хочу вам сказати, що я також отримала масу позитивних емоцій
А тепер дивіться, що в нас вийшло. На світлинах видно і сам процес витинання .

Читати далі


Витинаю пісню

img_4036

Буває, хочеться співати, а нема як . Приміром, зранку, коли нормальні люди ще десятий сон додивляються. Тоді встаю, навшпиньки іду у вітальню ( там у мене всі мої паперові багатства зберігаються у течці), беру ножиці і починаю тихенько «співати» ножицями. У мене є улюблені пісні. З кожною щось важливе пов’язане у житті. От, наприклад, «Два півники, два півники горох молотили» знайома усім з дитинства. ЇЇ мені Артемчик нагадав, заспівавши якось стільки куплетів,що я й не знала таких. А у мене з цією пісенькою дуууже сумний спогад з далекого дитинства. У першому класі вчителька загадала вивчити її напам’ять. Боже, як я ніяк не могла запам’ятати, як ті півники той горох молотили, тих курочок –чубарочок і мале козеня, котре на скрипочці грало (не могла собі просто цього уявити). В результаті у щоденнику з’явилась товста кругленька трійка, омита моїми сльозами .Тоді так першокласників не шкодували – оцінки ставили!
Читати далі


Сторінки:123456