Сторінка четверта. Молодечино. Державний музичний коледж імені М. Огінського

Знайти коледж виявилось нескладно. Маршрутний автобус за 4 тис. білоруських рублів довіз нас з Оленою  на вулицю Велікі Гостінєц, де і знаходився коледж. Автобусна зупинка, на якій ми вийшли, була майже поряд з цим закладом. Молодечненський коледж  постав перед нами у всій красі. Велична будівля з колонами, схожа на театр. А перед нею фігура молодого композитора М. Огінського. Історія коледжу почалась 1958 року, коли в Молодечному було відкрите музичне училище.

Трішки про коледж. У 2011 році училище отримало статус коледжу. Здавалось, яке відношення має М. Огінський (один з моїх улюблених композиторів. автор відомого полонезу ля-мінор «Прощання з батьківщиною»») до білоруського музичного закладу. Виявляється. коледж став одним з ініціатором створення благодійного фонду «Спадщина Міхала Клеофаса Огінського». Діяльність фонду спрямована на пошук, збереження, популяризацію історичних, археологічних, художніх, музичних, літературних пам’яток спадщини роду Огінських. Пам’ять цього видатного композитора увіковічена в Молодечному як ні в одному з куточків Білорусі: меморіальна дошка, пам’ятник, музична садиба «Нові Агінти». Коледж знаходиться у приміщенні колишнього палацу.

У XVIII столітті. Молодечно переходить у володіння роду князів Огінських, політичних діячів і меценатів.Замість дерев’яного замку будують кам’яний палац, у якому була зібрана багата бібліотека, колекція полотен. У 1811 році Завдяки зусиллям Франциска Ксаверія Огінського було розміщено п’ятикласне шляхетське училище.  У XIX столітті свого дядька Франтішка Ксаверія Огінського відвідував Міхал Клеофас Огінський (1756-1833). Він був діячем Речі Посполитої і Російської імперії, композитором. Навесні 1814 року він став власником палацу після смерті дядька.

Музичний коледж ( тут про коледж: http://molmk.by/) з’єднаний критим переходом із гуртожитком (дуже зручно). В гуртожитку є чудове кафе, у якому дуже смачно і дешево готують, і де я в цьому переконалась за 4 дні перебування.

У коледжі відкрито нове відділення- декоративно-прикладне мистецтво, на якому навчаються 56 учнів, а на кафедрі  7 викладачів, які навчають студентів старовинним видам народного мистецтва: інкрустації соломкою, плетіння із соломи, витинанка. Чесно вам скажу, коли я потрапила на кафедру декоративно-прикладного мистецтва, я була вражена красою, професійністю робіт. Такої різноманітності виробів із соломи я, льону, паперу, мабуть, ще не бачила ніде.

Очолює кафедру декоративно-прикладного мистецтва Людмила Валковіч-Борис (викладає витинанку. соломо плетіння). Мистецтво витинанки викладають Л.Л. Чарвонцева, Н.Л Червонцева – дочки відомої білоруської майстрині витинанки  В. Червонцевої, Ольга Бабуріна, Наталя Сухая- учні видатної майстрині.

От ми уже на місці. На кафедрі нас радо зустріли Людмила Миколаївна і Єлизавета Львівна. За кільканадцять хвилин організаційні моменти були вирішені. Ми успішно поселились у гуртожитку в 4-місному номері на четвертому поверсі. Студентів уже мало – навчальний рік закінчився. У неділю вже мав бути випускний. А поки що був лише четвер. Ніяких заходів ще не передбачалось. Ми з Оленою приїхали чи не перші. Ще четверо учасників симпозіуму з України. Новосибірська залишились у Мінську – хотіли подивитись на місто. Тож до вечора теж прибудуть. Заїзд учасників був запланований на п’ятницю, а о 12. 30 год.- оформлення тимчасової виставки робіт учасників симпозіуму. Трохи перепочивши, ми з Оленою пішли оглядати околиці міста.

А ви милуйтесь красою.

ДАЛІ БУДЕ…