Кінь, коничок, кониченько, коник – так українці називають цю тварину, давнього супутника людини. Кінь є одним із символів-тварин нашого народу. Він символізує відданість, швидкість, витривалість у роботі. Вороний або баский кінь – постійні народнопісенні образи. Коні – улюбленці і вірні друзі і побратими козака. Не випадково традиційним є звичай прикрашати дах для будівлі
Читати далі
Верба красна розцвітає,
Про Великдень сповіщає
І Спасителю під ноги
Стеле гілочки розлогі.
Читати далі
Нарешті в Тернопіль прийшла весна! Справжня – із сонцем, набубнявілими бруньками, гарною погодою. Пізно, але прийшла така довгоочікувана!
Ще трохи – і завершується квітень – четвертий місяць календарного року, другий місяць весни. Які тільки назви він не мав у народі!
Цвітень, водолій, краснець, лелечник, капельник, пустун, апріль, дзюрчальник, снігогін. У квітні наші предки вшановували велику Берегиню-Матір – покровительку врожаїв. На честь премудрої богині Лади і її чарівної доньки Лялі на Красній гірці (Красна гірка – давнє народне свято (22 квітня/5 травня), що символізує зустріч весни з її красним, тобто красивим, сонцем) водили хороводи і співали пісень. Ляля сидить на зерновій лавці у вінку, прикрашена зеленню, всередині кола дівчат, що танцюють і співають, ведучи хоровод навколо неї. До ніг Лялі кладуть вінки із зелені, а вона потім роздає їх подругам, а також молоко, сир, масло.. Розливи весняної води залишали вільними лише високі місця , гористі, там і відбувалися свята весни. Пізніше, з приходом християнства, саме в таких місцях будувалися церкви. Красною гіркою називали також період, зручний для весіль – від Хоминого тижня (першого тижня після Паски) до дня Святого Юрія (23 квітня/6 травня), коли ще не розгорталися роботи у полі. У цей період молодь водила різні ігри – горюдуба (старовинна весняна гра, що зберігає ознаки старого шлюбного звичаю – умикання або горіння. Горіння -піддавання дії вогню, знищення вогнем. Граючи, або як казали, гуляючи в горюдуба, той, хто горів, вимовляв такі слова, заклинання:”Горю, горю, падаю. серцеи страждаю, кого люблю, того спіймаю”. Недарма слово “горіти” означало “любити. А у народній пісні співалося:”Зеленая ліщинонька не горить, ой курить, молодая дівчинонька не любить, а дурить”.), горюпень, які теж відбувалися на високих місцях.
Читати далі
Весна… А за вікном – сніг, дощ.. Обіцяли штормове попередження… Тож школи у файному місті Тернополі нині закриті. Ура! Таким вигуком зустріли вчора новину дітлахи. Ну, я , чесно кажучи, тихенько зраділа – не доведеться в непогоду пертися на перший урок через все місто. Назбиралась купа зошитів, які давно чекають своєї черги , щоб про них нарешті згадали і перевірили. Ну, і є можливість побути з Артемком, зайнятись улюбленими заняттями. Тож на черзі – котяра, березневий
15 лютого (2 лютого за старим стилем )християнський світ відзначає свято Стрітення Господнє – свято на честь принесення Дівою Марією немовляти Ісуса Христа в Єрусалимський храм на 40-й день після його народження й стрічення старця Симеона з божим дитям. цікаво. що це свято припасоване церквою до дохристиянського народного свята Громниці.
Читати далі
25 січня (або 12 січня за старим стилем) відзначають день Святої Тетяни (Святої мучениці Татіани). За правління римського імператора Олександра Севера жив один славний римлянин, високий імператорський урядник урядник, проконсул. Він був християнином. Мав дочку. яку теж виховував по-християнськи. Тетяна надзвичайно доброю і побожною дівчиною, яка не шукала земних радощів у розвагах. ЇЇ серце сповнювало єдине бажання: сподобатися Ісусові. Саме тому вона присвятила себе Йому, давши обітницю непорушного дівицтва.
Читати далі
Якось швидко промайнули три різдвяні святкові дні. Сьогодні зранку (ще й восьмої години не було) у двері хтось задзвонив. Питаю :” Хто?”.”Чи можна завінчувати?” – у відповідь досить молодий чоловічий голос. Яке завінчувати? Сьогодні, на Степана? Саме третього дня після свята Христового різдва ми звеличуємо по українських церквах св. Стефана, котрий віддав своє життя за святу віру… Ніколи не знала, на Степана колядують, Чи, може, я просто не обізнана? Останні роки у мене іноді складається враження, що колядування перетворюється у такий собі святковий бізнес. Особливо у містах. Я теж виросла в місті, на асфальті
Читати далі
Завтра – празник Святого Миколая.Велике вшанування. яким св. Миколай втішається довгі сторіччя між християнами обох обрядів, є свідченням його надзвичайної святості та небесної слави. Св. Бонавентура так писав про нього: “Миколай, вибраний вже в лоні своєї матері, святий з дитинства, був славою юнаків, честю старців, похвалою священників, сонячним блиском єпископів. Слава про його чуда розійшлася по всій землі.”
Читати далі
4 грудня за старим стилем а 17 грудня за новим – день Святої Великомучениці Варвари. Народна легенда записана на Вінничині переповідає, що свята Варвара була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусові Христові.
Читати далі
Вони переслідують мене уже тиждень)) Сині ангели… Сині ангели… Весь час на думці… Я навіть собі їх уявляю – синього, ультрамаринового кольору шати, синє шовкове розхристане волосся, сині-сині крила і очі – сині як волошки.
Що б це означало? Чому саме сині ангели? Це не дає мені спокою… Читати далі
9 Тра, 2013 |
