Так цю лялечку назвала одна з читачок у моєму іншому блозі (http://lelitka-inspiration.blogspot.com), де я розмістила світлину першої своєї ляльки – дзвіночка. І справді. воно так і є. Те. що при її виготовленні піднімається настрій – стовідсотково! Це маленьке диво не потребує ні багато часу, ні якихось особливих матеріалів. Лише кілька веселих кольорових квадратних клаптиків натуральної тканини, нитка чи шнурочок, клаптики мережива, стрічечок тощо і – гарний настрій, хоча…в процесі він ще поліпшиться).
Читати далі
© Вікенд у столиці. Замальовка п’ята. Дім, де живуть іграшки
Друзі, я вас ще не втомила? Якщо ні, то продовжимо . І зараз ми з вами у незвичайному місці. Тут – країна дитинства, дім, в якому живуть іграшки. До 25 травня цього року я й гадки не мала, що насправді існує такий дім. Назва у нього дуже солідна – Державний музей іграшки Міністерства освіти, науки, молоді і спорту України.
Читати далі
© Вікенд у столиці. Замальовка четверта. ІІ Всеукраїнський конкурс народної ляльки завершився
Про початок ІІ Всеукраїнського конкурсу традиційної народної ляльки було оголошено 25 травня. І от 7 липня в Києві у Державному музеї іграшки, що на Кловському Узвозі, відкрилась виставка ляльок народних майстринь. Тут же були оголошені результати конкурсу. Конкурс проводиться вдруге, і , можливо, в найближчі роки він набуде статусу Міжнародного., адже цього року у ньому крім майстринь з України. взяла участь лялькарка з російського міста Ноябрськ. На суд журі було надіслано понад 70 ляльок з 13 областей України.
Читати далі
© Мавка
Вчора пішла провідати маму. Вона живе на Східному масиві. І, сидячи на лавці, розмовляючи з мамою про різні новини, я раптом побачила цю вербу. Вона здалась мені схожою на дівчину, що розпустила коси. Цій вербі вже майже сорок років. Вона росла разом з нами, дітлахами. Посадив її сусід. Я пам’ятаю, якою розлогою вона була. А потім їй постинали віття. Але, напевно, верба дуже хотіла жити. І ось перетворилась на дівчину-вербу. Здалось на мить, що зараз вона розкриється, і звідти вийде Лесина Мавка.
Читати далі
© Мирослава і Веселинка
У родині моїх ляльок з’явиливсь ще дві красуні – Мирослава і Веселинка. Мирослава – гуцулка. Я назвала її на честь Мирослави Шандро, вишивками якої прикрасила одяг мотанки
Читати далі
© Ляльки на щастя
Лялька – одна з найдавніших іграшок людства, її справедливо називають суперіграшкою, оскільки протягом тисячоліть вона не втрачає своєї актуальності.
Одягнена лялька супроводжує людину протягом усього життя. У дитинстві – це одна з найулюбленіших забавок, найбажаніший подарунок подарунок. Згодом, у дорослому віці лялька стає для багатьох цікавим, гарним сувеніром, окрасою побуту. Майже у кожної дівчинки була в дитинстві улюблена лялька. Можливо, вона і зараз стоїть на видному місці в квартриі уже в дорослої жінки, яка давно стала сама матір’ю, а то і бабусею. А може, вона десь на горищі у якій-небудь коробці серед всілякого вже непотрібного мотлоху, старих іграшок, лахів, черевиків. Читати далі
© Жадана і Милорада
Ці дві ляльки зовсім різні. Перша – лялька на щастя, на удачу. Зазвичай такі лялечки роблять меншими. Їх можна носити з собою усюди. Моя Жадана зростом 12 см, із лляного із стрейчем полотна, взута у черевички із мішковини, ручки не просто скручені з полотна, а складені так як це робиться в орігамі, тому виглядає ніби рукави блузочки. Лялечкою можна гратись.
Цього разу я вирішила вдягнути свою нитяну ляльку у вишиту спідницю. Зазвичай спідницею служать нитки, з яких сама лялька змотана. Але так, мені здається, веселіше. Квілінгові квіточки теж згодилися – у коси. Вийшла така собі заквітчана паняночка Милорада.
©Златоцвіта
Серед безлічі слов’янських імен є чарівне імення ЗЛАТОЦВІТА, що означає та, яка цвіте золотом; золота квітка. Чомусь я думаю, що таке ім’я давали руденьким дівчатам, дітям сонця – Ярила. Саме такою я собі її уявила – свою нову ляльку-мотанку
Читати далі