Здавалося би ці дві ляльки зовсім різні, Квітка -у вишиваному одязі, а у Ярини стиль одягу інакший. Є одне у них спільне – процес виготовлення. Хоча… руки Квітки згинаються – я вмотала усередину дротик. Це мій маленький експеримент. Тож руки Квітки можна згинати як хочеш. Це трохи не за правилами, але мені просто було цікаво спробувати, як вийде. Все решта -строго так, як робили у давнину
Привіт усім, хто любить бавитись ляльками. Сьогодні маленький майстер-клас по виготовленню народної ляльки – мотанки дівчинки. Нею можна гратися. І для її виготовлення не знадобиться багато часу і матеріалів. Лише клаптики білої та кольорової лляної або бавовняної тканини, трішки пахучих трав для наповнення голівки, нитки для мотання і для кісок.
Читати далі
Нарешті в Тернопіль прийшла весна! Справжня – із сонцем, набубнявілими бруньками, гарною погодою. Пізно, але прийшла така довгоочікувана!
Ще трохи – і завершується квітень – четвертий місяць календарного року, другий місяць весни. Які тільки назви він не мав у народі!
Цвітень, водолій, краснець, лелечник, капельник, пустун, апріль, дзюрчальник, снігогін. У квітні наші предки вшановували велику Берегиню-Матір – покровительку врожаїв. На честь премудрої богині Лади і її чарівної доньки Лялі на Красній гірці (Красна гірка – давнє народне свято (22 квітня/5 травня), що символізує зустріч весни з її красним, тобто красивим, сонцем) водили хороводи і співали пісень. Ляля сидить на зерновій лавці у вінку, прикрашена зеленню, всередині кола дівчат, що танцюють і співають, ведучи хоровод навколо неї. До ніг Лялі кладуть вінки із зелені, а вона потім роздає їх подругам, а також молоко, сир, масло.. Розливи весняної води залишали вільними лише високі місця , гористі, там і відбувалися свята весни. Пізніше, з приходом християнства, саме в таких місцях будувалися церкви. Красною гіркою називали також період, зручний для весіль – від Хоминого тижня (першого тижня після Паски) до дня Святого Юрія (23 квітня/6 травня), коли ще не розгорталися роботи у полі. У цей період молодь водила різні ігри – горюдуба (старовинна весняна гра, що зберігає ознаки старого шлюбного звичаю – умикання або горіння. Горіння -піддавання дії вогню, знищення вогнем. Граючи, або як казали, гуляючи в горюдуба, той, хто горів, вимовляв такі слова, заклинання:”Горю, горю, падаю. серцеи страждаю, кого люблю, того спіймаю”. Недарма слово “горіти” означало “любити. А у народній пісні співалося:”Зеленая ліщинонька не горить, ой курить, молодая дівчинонька не любить, а дурить”.), горюпень, які теж відбувалися на високих місцях.
Читати далі
"Червона Шапочка" – улюблена казка багатьох поколінь. Сюжет про дівчинку, яку підманув вовк, була розповсюджена у Франції та Італії з Середньовіччя. Звісно, той Середньовічний сюжет далеко не для дитячих вух. У радянські часи (1977) був створений чудовий двосерійний музичний фільм Леоніда Нечаєва "Ще раз про Червону Шапочку" за мотивами казки Шарля Перро. У головних ролях були славнозвісні актори Рина Зелена — Бабуся,Євген Євстигнєєв — Звіздар, Ролан Биков — Мисливець, Володимир Басов — Худий Вовк, Галина Волчек — Вовчиця. Червону Шапочку зіграла тоді ще нікому невідома маленька Яна Поплавська. І, звичайно, усім полюбилась весела пісенька Червоної Шапочки з цього фільму :"Если долго, долго, долго…"
У грудні місяці я натрапила в інтернеті на оголошення: «На Черкащині оголосили про проведення Всеукраїнського відкритого заочного конкурсу української народної ляльки для учнівської молоді. Запрошуються і учні з інших областей України. Заявки про участь надсилати до 28 грудня 2012 року» .Відразу виникла думка: « Може, спробувати?» Зв’язалася з пані Лідою Колесник, організатором і координатором конкурсу (з нею я познайомилась ще в 2011 році, коли брала участь у Всеукраїнському конкурсі «Твоя мотанка хоче стати знаменитою». який проходив у Києві), запитала, чи можна нам. тернопільцям взяти участь у конкурсі, на що отримала ствердну відповідь. Відразу запропонувала своїм п’ятикласникам. Вони, звісно, погодились. І почалось… Дівчатка з нетерпінням чекали кожної середи (а саме по середах ми збиралися), щоб працювати над ляльками. Адже прості лялечки ( ляльку щастя, ляльку–дзвіночок вони вже освоїли). А тут задумка була зробити справжню оберегову ляльку-мотанку, із сакральним хрестом, у вишитому вбранні. Та не одну! А цілих шість! Ми задумали, що буде групова робота: «Галицьке весілля». А це шість ляльок: наречений, наречена, дві дружки, дві світилки. Отож взялись до роботи мої бджілки: Юля Гейна, Юля Максимів, Софійка Шишковська, Валерія Токарчук, Софійка Канчук. Окремо над своєю «Галичанкою» працювала Надійка Щур із мамою Надією Зазулею.
Давно це було… Ще тоді, коли Всесвіт був кольоровим. Планети мали назви свої від назв кольорів веселки. Але серед них на зоряному небі особливо виділялася одна. Чим, спитаєте? Була вона незвичайного насиченого помаранчевого кольору. І тому називалась Помаранчевою.
Господиня відкрила шафу, і з неї на підлогу бухнувся мішок. Він давно лежав у тій шафі – про нього колись забули. Раніше Господиня частенько його відкривала. Там лежали клубки різнокольорових ниток, з яких жінка плела кофтинки, рукавички…
Читати далі
У нашому домі дуже люблять пити каву. У вихідні це цілий ритуал. Адже саме у вихідні є можливість зібратись разом. Саме у вихідні ніхто нікуди не поспішає, і можна сповна насолодитись самим процесом приготування цього чудодійного напою. А особливо, коли ти береш каву в зернах і мелеш її на кавомолці ( все життя мрію про ручний млинок), і по всій квартирі розходиться аромат, ну майже як у львівській копальні кави… А потім чоловік варить її у турці. Це по-справжньому у нашому домі вміє робити тільки він. Я ніяк не можу вловити той момент, коли турку треба зняти з вогню. Чоловік каже, що за звуком. Дивно… Мабуть, саме так воно і є. Так от два роки тому я, бавлячись, зробила лялечку, наповнила її зернами кави. Саме чоловік тоді і охрестив її Берегинею кави. У її мішечку завжди є зерна справжньої чорної кави (так, на чорний день, коли в хаті зовсім не буде кави, можна буде випросити її у берегиньки). Ось такі були перші дві подруги Берегиньки кави
Читати далі
Коли у слов’ян народжувалась рудоволоса дівчинка, її називали ЗЛАТОДАНА – золотим сонцем дана, ЗЛАТОДАРА – золотий дарунок, ЗЛАТОЯРА – епітет Бога Вогню (дослівно “золота і яра”, ЗЛАТОЦВІТА – яка цвіте золотом; золота квітка, або Златовласа – золотоволоса
Читати далі
Ще одна ляля – мотанка на кукурудзяному початку.
Читати далі
19 Чер, 2013 |
