У родині моїх ляльок з’явиливсь ще дві красуні – Мирослава і Веселинка.
Мирослава – гуцулка. Я назвала її на честь Мирослави Шандро, вишивками якої прикрасила одяг мотанки. А взагалі ім’я МИРОСЛАВА слов’янське і означає– яка славить мир; уславлена миром (людьми). Насправді, Мирослава Шандро щиро вболівала за долю вишивки, народного мистецтва. Вона любила повторювати, що робота над вишивкою для неї справжня радість. Вона вибирала з колекції народних вишивок найтиповіші геометричні узори, малювала їх у кольорах, розміщувала на окремих таблицях, писала до кожної пояснювальний текст . Так народився цілий альбом з орнаментами, притаманними гуцульському краю. 224 взірці вишивок у альбомі. Ми маємо щастя їх споглядати і вишивати. Гуцульська вишивка, сонячна, різнобарвна, захоплює, заворожує. Тому ж не дивно, що мені захотілось одягти свою Мирославу саме в гуцульський костюм. А ще й заплести її так, як заплітали коси гуцулки.
Дівчата заплітали волосся в одну косу, а спереду напускали пасма, начоси на кути чола. Нижні кінці начосів заплітали у «дрібниці» наче орнаментом, і ними доповнювали зачіску .Також гуцулки заплітали волосся в косу разом з ниткою «шваркою», на яку нанизували мосяжні ґудзики, що прикрашали косу. Щоб прикріпити косу, її густо і міцно оплітали ще червоною вовною — «попліткою». Для збереження зачіски «упліт» дівчата прив’язували кінці кіс на тім’ї червоною стрічкою, яку пов’язували на потилиці. Всю зачіску влітку прикрашали різними живими квітами — «закосичували». На Закарпатті дівчата також заплітали волосся у дві коси — «плетіна». Голову перев’язували різнобарвною вовняною опояскою, а на потилиці звисали жмути з червоної вовни — «бовтиці».
Гуцулкам подобалося подовжувати свої коси. Вони вкладали їх у вигляді вінка на потилиці, до них кріпили пасма червоних ниток, а зверху на коси — кульки з ниток та квіти — чічки. Стрічки прикрашали дрібним бісером («ґерданами»).
А це, знайомтесь, – Веселинка, лялечка для гарного настрою. Зроблена за принципом ляльки щастя, теж свого роду мотанка тільки за розміром удвічі більша, ніж лялька на щастя. Вона мені чимсь нагадує Машу із сучасного дитячого мультика “Маша і Ведмідь” – така ж весела бешкетниця. Але оскільки ж вона наша українська лялечка, тож стала Веселинкою. Ім’я само за себе говорить.
І як вам стаття?