:::: МЕНЮ ::::

Лялечки з дитинства

Якось гуляла із внуком біля педуніверситету.. Спека була неймовірна.  Хоч би який маленький подих вітерця! Малий катався на велосипеді. Посиділа на лавочці навпроти цетрального корпусу, поспостерігала за молодими матусями із малечею, за голубами, лінивими від спекиі спраги і вирішила трішки пройтися у тіні скверику.  Добре, що є такий і недалеко від дому.  Люблю тут бродити і частенько фотографую саме тут.  Так було і цього разу. Згадалось дитинство, а точніше лялечки, які ми робили у дитинстві із квіток. Вирішила згадати… Ось такі вийшли панянки. 

IMG_0709

IMG_0712

IMG_0713

IMG_0715

IMG_0716

Влаштувавши фотосесію своїм новонародженим трав'яним красуням, повернулась на  улюблену лавочку.

IMG_0225 Внук завів нове знайомство – з дівчинкою Алінкою. Таке собі диво з кісками. Вони весело сміялись, годували голубів. Я покликала Алінку до себе  і вручила їй одну з панянок. Очі Алінки стали великими-великими. Вона мовчки здивовано дивилась то на ляльку, то на мене. Такого дівчинка ще не бачила. Це ж вам не Барбі, Вінкс чи ще яке-небуть сучасне лялькове створіння, якого валом на прилавках базарів чи магазинів.

 Лялька у наших пращурів починалась саме з природних матеріалів – початків кукурудзи, пуп'янків квітів, листя, трави, соломи. деревинки. Тож, напевно варто, під час прогулянок з дітьми у природу розповідати їм про це і спробувати творити такі іграшки. Вони ж неповторні, красиві. Зрозуміло, що недовговічні. Але їх можна сфотографувати  і зберегти як згадку про такі милі прогулянки з рідними людьми.

 



І як вам стаття?