За розкладом наступний урок – у живописній музеї-садибі М. І. Пирогова. http://www.pirogov.com.ua/ Садиба має поетичну назву – Вишня і знаходиться на околиці Вінниці. Понад двадцять років жив, працював тут видатний учений, геніальний хірург, засновник Товариства Червоного Хреста, прекрасний педагог, чудова Людина.
Надворі було таки прохолодно. Тож ми, як і інші відвідувачі терпляче чекали своєї черги у вестибюлі. Нарешті до нас вийшла екскурсовод і запросила на екскурсію. Розповідь про видатну людину була настільки цікавою, що мої дітлахи ловили кожне слово. Погодьтеся, якщо екскурсовод – майстер своєї справи, то його слухатиме найнепосидючіша дитина. Нам справді пощастило на екскурсовода. Ми дізнались багато цікавих факті про М Пирогова. Різнобічна постать цієї людини полонила мої учнів. Вони з цікавістю розглядали експонати музею.
Граф Л Толстой і М. Пирогов
О.Некрасов
Д.Менделєєв на прийомі у М. Пирогова
Виявляється, пацієнтами Миколи Івановича у різні часи були видатний російський поет О. Некрасов, граф Лев Толстой, і навіть видатний хімік, автор періодичної системи Дмитро Менделєєв. На той час вони були зовсім молодими. Моменти зустрічей М. І.Пирогова із цими видатними його сучасниками відтворені на картинах, які зберігаються у музеї.
М. І. Пирогов – засновник воєнно-польової хірургії. Екскурсовод розповіла, що деякі складні операції, які проводив хірург у військово-польових в умовах ( адже йшла російсько-турецька війна) , займали в часі до півтори хвилини!
Окрема зала присвячена М. І. Пирогову-педагогу. Тут зберігається «Сборник литературно-педагогических статей» (1861). Його діяльність в Одесі, a потім у Києві мала великий вплив на розвиток педагогічної науки і народної освіти не тільки в Україні, а й в Росії.
Побували ми і в аптеці, поспостерігали за оперцією, яку проводив сам Пирогов. Насправді, ми просто уявили собі, як це все відбувалося. Адже перед нами були майстерно виконані воскові фігури простих відвідувачів аптеки, пацієнтів великого лікаря і самого хірурга.
Коли виходили з садиби, я запитала, чи не передумали ще навчатися на лікаря ( а в класі є такі), то відповідь була: «Звісно, не передумали». І в мене виникла так підозра. що число бажаючих присвятити себе медицині збільшилось.
Наостанок, зробивши світлину на згадку про перебування у садибі, ми відправились до Церкви святого Миколи – Чудотворця. Тут. в усипальниці, зайшов свій останній спочинок великий українець.
Хочу сказати, що цей наш урок справив величезне враження на дітей. Настрій в усіх піднявся, незважаючи на втому. «Тут було найцікавіше!»- говорили вони. Але – все ще попереду.
Тож завантажились у автобус і поїхали. Наближався вечір, почало сутеніти. Ми зголодніли. Кожен вже хотів якнайшвидше добратись до місця нашої дислокації, попоїсти перепочити і… Ввечері на нас чекав несподіваний сюрприз. Але це вже інша історія! далі буде.
А поки що – на Версаль!(Так називається місце нашого нічного притулку).
Повний фотозвіт про цей урок у садибі дивись тут:
https://vk.com/album81443393_238548036
І як вам стаття?