Давненько не мотала лялечок. А тут під руками виявились клаптики жовтої бавовняноїтканини і руки якось самі почали мотати. Надворі – літо, сонце припікає. Тож, напевно, не випадково народилась ця парочка – Сонечкова донечка і Сонячний зайчик.
Ви любите шоколад? Ні? А я обожнюю! Особливо екстрачорний з лісовими горіхами! А гарячий – ні! А от швейцарський художник Жан-Етьена Лиотар , напевно любив саме гарячий шоколад. Інакше з якого дива він писав би якусь дівчину-простолюдинку, шоколадницю?
Здавалося би ці дві ляльки зовсім різні, Квітка -у вишиваному одязі, а у Ярини стиль одягу інакший. Є одне у них спільне – процес виготовлення. Хоча… руки Квітки згинаються – я вмотала усередину дротик. Це мій маленький експеримент. Тож руки Квітки можна згинати як хочеш. Це трохи не за правилами, але мені просто було цікаво спробувати, як вийде. Все решта -строго так, як робили у давнину
Ці лялечки-мотанки зроблені так, як це робили наші пращури- «не різано , не колото», якщо лише не рахувати вишиваних сорочки та фартушка Романії.
До слова, Романією лялечка названа як данина пам’яті моїй цьоці – маминій сестрі, котрій я зобв'язана тим, що навчилась шити, вишивати. Тож одягла я Романію у вишитий стрій – копію того, у який я була вбрана багато років тому, у дитинстві, відшивши узори із блузки та фартушка, які збереглися до цього часу…
Привіт усім, хто любить бавитись ляльками. Сьогодні маленький майстер-клас по виготовленню народної ляльки – мотанки дівчинки. Нею можна гратися. І для її виготовлення не знадобиться багато часу і матеріалів. Лише клаптики білої та кольорової лляної або бавовняної тканини, трішки пахучих трав для наповнення голівки, нитки для мотання і для кісок.
Читати далі
Привіт усім, хто завітав до мене у цей весняний день. Для вас – нові весняні лялечки.
Для їх створення потрібно зовсім небагато – клаптики білої або невибіленої лляної та барвистої, як весна, бавовняної тканини, нитки для змотування ляльки, нитки для кісок, яскраві нитки для сакрального хреста (адже наша лялечка є ще й оберегом) шматок лляного мережива шириною 3-4 см для кошика, штучні квіточки для віночка та для прикрашання кошичка, трохи терпіння, гарного настрою. Пам’ятаємо, що ляльку треба робити від початку і до кінця відразу (ну, звісно, якщо одяг треба вишивати, то його відразу не вишиєш, – це займе трохи більше часу). Тому можна використати вже готове вишиття для фартушка і сорочки. Ляльку робимо за моїм МК Лялька-спасівка.Для кошика широке лляне мереживо з’єднуємо у кільце і пришиваємо овальне денце із лляної тканини.
Читати далі
Справді царський подарунок зробили львівяни тернополянам і гостям міста напередодні світлого Великодня. Сьогодні у холі Обласного краєзнавчого музею відкрилась виставка творчих доробків народних майстрів та художників – аматорів,
Читати далі
Нарешті в Тернопіль прийшла весна! Справжня – із сонцем, набубнявілими бруньками, гарною погодою. Пізно, але прийшла така довгоочікувана!
Ще трохи – і завершується квітень – четвертий місяць календарного року, другий місяць весни. Які тільки назви він не мав у народі!
Цвітень, водолій, краснець, лелечник, капельник, пустун, апріль, дзюрчальник, снігогін. У квітні наші предки вшановували велику Берегиню-Матір – покровительку врожаїв. На честь премудрої богині Лади і її чарівної доньки Лялі на Красній гірці (Красна гірка – давнє народне свято (22 квітня/5 травня), що символізує зустріч весни з її красним, тобто красивим, сонцем) водили хороводи і співали пісень. Ляля сидить на зерновій лавці у вінку, прикрашена зеленню, всередині кола дівчат, що танцюють і співають, ведучи хоровод навколо неї. До ніг Лялі кладуть вінки із зелені, а вона потім роздає їх подругам, а також молоко, сир, масло.. Розливи весняної води залишали вільними лише високі місця , гористі, там і відбувалися свята весни. Пізніше, з приходом християнства, саме в таких місцях будувалися церкви. Красною гіркою називали також період, зручний для весіль – від Хоминого тижня (першого тижня після Паски) до дня Святого Юрія (23 квітня/6 травня), коли ще не розгорталися роботи у полі. У цей період молодь водила різні ігри – горюдуба (старовинна весняна гра, що зберігає ознаки старого шлюбного звичаю – умикання або горіння. Горіння -піддавання дії вогню, знищення вогнем. Граючи, або як казали, гуляючи в горюдуба, той, хто горів, вимовляв такі слова, заклинання:”Горю, горю, падаю. серцеи страждаю, кого люблю, того спіймаю”. Недарма слово “горіти” означало “любити. А у народній пісні співалося:”Зеленая ліщинонька не горить, ой курить, молодая дівчинонька не любить, а дурить”.), горюпень, які теж відбувалися на високих місцях.
Читати далі
"Червона Шапочка" – улюблена казка багатьох поколінь. Сюжет про дівчинку, яку підманув вовк, була розповсюджена у Франції та Італії з Середньовіччя. Звісно, той Середньовічний сюжет далеко не для дитячих вух. У радянські часи (1977) був створений чудовий двосерійний музичний фільм Леоніда Нечаєва "Ще раз про Червону Шапочку" за мотивами казки Шарля Перро. У головних ролях були славнозвісні актори Рина Зелена — Бабуся,Євген Євстигнєєв — Звіздар, Ролан Биков — Мисливець, Володимир Басов — Худий Вовк, Галина Волчек — Вовчиця. Червону Шапочку зіграла тоді ще нікому невідома маленька Яна Поплавська. І, звичайно, усім полюбилась весела пісенька Червоної Шапочки з цього фільму :"Если долго, долго, долго…"
26 Лип, 2013 |
