Українські дівчата, як і дівчата всіх інших слов’янських народів, завжди ходили з непокритою головою, що було ознакою дівочої честі. Дівочі коси були довгі, до пояса, – як у пісні співалося “руса коса до пояса“. Гарна довга коса завжди вважалась на Україні ознакою дівочої краси. У різних регіонах України коси заплітались по-різному. Так на Правобережжі у будні дні дівчата обвивали голову косами немов вінком, у неділю- заплітали у дві коси, без довгих стрічок.. Дві коси заплітали і дівчата на Поділлі, зокрема на Тернопільщині. А іноді ці дві коси на потилиці закладали одну в початок другої (кошичком) і зав’язували стрічкою. Я бачила фотографії своєї мами і цьоці (маминої рідної сестри) з такими зачісками, коли їм було літ 18. Цікаво, що дівчата -лемкині під час весілля коси не заплітали, розпускали по плечах, на голову вдягали барвінковий вінок із довгими стрічками. А понад Дністром в Галичині (зокрема на Борщівщині, в Заліщицькому районі) дівчата заплітали волосся у чотири коси. Дві передні підплітали коло висків, а задні розподіляли на кілька дрібних кісок – дрібушки. Дрібушки викладали навколо голови вінком, а одну кіску “перекидають” через голову. Цікаво про дівочу косу у книзі О. Воропая “Звичаї нашого народу”.
Читати далі