Сьогоднішня виставка-конкурс витинанок проходила у рамках V Всеукраїнського фестивалю народної творчості "Червона калина". Ініційована вона була громадською організацією "Фестивальна планета" та спільнотою майстрів народного мистецтва міста Кривого Рогу під керівництвом члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Маріанни Любас. Така подія в Україні була чи не вперше, адже раніше конкурсу витинанки окремо для дітей не було. У конкурсі взяли участь 165 учасників від 4 до 17 років з 12 міст України, серед яких Запоріжжя, Чернігів, Суми, Кривий Ріг, Прилуки, Дніпропетровськ, Черкаси, Херсон, Верхівцеве, Тернопіль, Київ, Бердянськ, смт. Царичанка. Увазі поціновувачів цього древнього мистецтва представлено 187 робіт, виконаних у техніці витинанки та вириванки. Найбільше робіт надійшло з Сум, Запоріжжя, Чернігова, Кривого Рогу. Вперше свої витинанки представили тернополяни – учні із ТЗОШ №19 Кузів Оленка («Чом ти не прийшов»), Шишковська Софія (Великдні дзвони дзвонять»), Попів Софія (А вже весна скресла»). Зазначу, що це перші великі роботи дівчаток і дебют у такого рівня конкурсі витинанок. Серед членів журі конкурсу відомі майстри витинанки Василь Корчинський (член НСХУ, м. Київ), Тарас Крамаренко (член НСМНМУ, м. Жашків, Черкаської області) та Ірина Зяткіна (член НСМНМУ, м. Бердянськ, Запорізької області). Роботи учасників вражають своїм різноманіттям, щирістю, гарним смаком. Коли розглядаєш дитячі роботи, усвідомлюєш, що і досі є інтерес до витинанки, до народних традицій, до фольклорної спадщини нашого народу. Хочеться аби щонайбільше дітей долучалося до мистецтва витинанки. Адже їм особливо корисні такі заняття. Витинанка розвиває дрібну моторику, просторове та творче мислення, художній смак.
Міфи Давньої України. Читаю – витинаю
Десь місяців з півтора тому забрела у книгарню «Є», що на Валовій. Люблю переглядати нові надходження, особливо ті, що стосуються нашої древньої культури. Мою увагу привернула товстенька книга у коричневій палітурці із загадковим жіночим обличчям, обрамленим польовими квітами і назвою «Міфи та легенди Давньої України». Автор – Валерій Войтович, історик, філософ, релігієзнавець, художник-живописець. Відкрила і почала читати. Після кількох сторінок я зрозуміла, що не спинюсь. Тож попрямувала із книжкою до каси. Чесно кажу, що якщо вже мені що припаде до душі, то про ціну не питаю. Так сталось і цього разу.
Закладинки- витинанки. Пташки-символи
Нарешті довгождана відпустка! Довга! Це один з плюсів моєї професії. Не знаю, чи що корисного зроблю, але те, що є можливість насолодитись творчістю, радує.
Нарешті можна спокійно витинати, коли душа цього хоче і руки сверблять. Тож повернусь до своїх «маленьких форм». давненько заклади нок не витинала. А літо надихає до читання, тож і до закладинок. Цю серію назву «Пташки – символи України». Ось перші пташки витяла.
Валентинки-витинанки від Софійки
Напередодні дня Святого Валентина майже усі роблять валентинки – маленькі вітальні листівки у вигляді сердечок, у яких пишуть добрі побажання, слова кохання, пропозиції руки та серця, жарти. Ці маленькі листи зазвичай не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони. Традиційно валентинки виготовляли червоного або рожевого. У давні часи влентинки робили здебільшого власноруч, щоб показати силу кохання тій людині, для якої вона і виготовлялася. Звісно, День Святого Валентина не належить до наших українських свят, але так сталося, що з деякого часу його святкують у нас. Особливо воно полюбилося молоді, підліткам. Вони зовсім не задумуються, мені так здається, над якимсь змістом дати 14 лютого. Радше, це просто данина гарній легенді про кохання і ще один привід романтично висловити свої почуття до коханої людини чи просто до людини, котру ти любиш. Напевно, усім знайома легенда про єпископа Валентина Римського. Коли Валентин сидів у в’язниці, він нібито закохався в сліпу дочку свого ката і зцілив її.Після зцілення дочки вся родина сановника прийняла християнство. Це викликало гнів імператора , і 14 лютого 269 року єпископ був обезголовлений. Кажуть, правда, що справа була навпаки: наглядач попросив Валентина вилікувати дочку, а та закохалася в опального священика. Перед стратою він залишив їй прощальну записку і підписався: "Твій Валентин". Звідси — і листівки "валентинки" (в ходу з 1800-x рр..). Як би там не казали, а це лише красива легенда, а не свято.
Соколи. Пам’яті героїв
Знову і знову слухаю, дивлюсь новини… Так хотілось вірити, що це справді помилка… “Пані та панове! Сталася порівняно приємна помилка. В запалі бою трохи переплутали – думали, що все. Його привезли, як тіло, але лікарі таки відкачали. Пульс був настільки слабкий, що тільки лікарняне обладнання виявило наявність серцебиття. Хвала Богe, побратим Світляк не загинув. Він поранений, в шпиталі, вже прооперований, але у важкому стані. Моліться за одужання Воїна! Цю радісну звістку повідомляють друзі Андрія Дрьоміна”, постили на Фейсбуці.
Витинанка “Дерево життя із яблука”
На прохання пані Наталі Совінської, з якою я познайомилась під час проведення майстер-класу на безкоштовних курсах англійської мови, хочу поділитись майстер-класом з витинання. Маю надію. що це згодиться їй за океаном у Канаді, де вона тепер мешкає, і де є дітки, яких пані Наталя вчить усьому нашому рідному, українському.
Летіть, метелики, летіть
У Літній дитячій школі "Дивосвіт", незважаючи на похмурий день із дощем, весело! І навіть літають метелики. Хоча , як відомо усім, метелики дощу не люблять. А у "Дивосвіті" літають у будь-яку погоду! Тому що це метелики-витинанки. Ой. нелегка ця творча праця для дітлахів – витинання. Більшість з них роблять це вперше. Ну, намалювати візерунки на крилах – тут фантазії майже всім вистачає. А от витинати ці фантазіі… Ще й ножиці вередливі ніяк не хочуть акуратно різати, а клей ліпиться сам туди, куди йому не слід ліпитися! Але все буває колись уперше. І все ж метелики вийшли чудові! Усі, без винятку! Може кожен пишатися своєю першою витинанкою! А там, дивись, сподобається, і хтось стане відомим майстром і не тільки на Тернопільщині. Тільки потренуватись треба.
Зефіра в шоколаді або Як поєднати витинанку з лялькою-мотанкою
Давно хотілось спробувати у ляльках дві речі: поєднати шоколадний колір з рожевим і якось пристосувати витинанку! Ось перша спроба. Тож жартома назвала ляльку-мотанку княгиню Зефіра в шоколаді, бо після закінчення роботи така вона мені видалась солодка, як рожевий зефір у шоколаді. Звісно, зовсім не по-слов'янськи нарекла, але солодко. Рожева тканинка ( бавовняна бязь), клаптик якої мені нещодавно подарувала пані Алла виявився дуже доречним, оскільки пречудово піддався витинанню. Тож вийшла така витинанкова спідничка і шалик на шию.
Диво-рушник
Недавно я стала власницею диво-рушника. Диво – тому, що це не звичайний вишитий рушник.Це- рушник витинанка. Моя хороша знайома – викладач ТНПУ ім. В. Гнатюка Стефанія Петрівна Павх передала його мені, знаючи, що я захоплююсь витинанкою. Його подарувала їй колись майстриня із Школи народних ремесел пані Надія. Це було приблизно у 1989 році. На жаль, Стефанія Петрівна не пам'ятає прізвище пані Надії. Сподіваюсь, що, можливо, у Школі народних ремесел ще знайдеться хтось з тих, хто згадає майстриню. Кажуть, передаровувати подарунків негоже. Але для мене цей рушник став подарунком. Він витятий з кальки. Тепер думаю, як би то його оформити – шкода згортком зберігати таку красу.
Писанка-витинанка або Втілення моєї дитячої мрії
Писанка-витинанка Або втілення моєї дитячої мрії
Мине зовсім небагато часу – трохи більше місяця – і кожна українськ родина знову святкуватиме Великдень. З давніх-давен українці на Великдень прикрашали свої помешкання. У Чистий четвер вивішували святкові рушники, витинанки, біля покуття чіпляли великоднього голуба. Ще є трохи часу, тож поспішімо готуватись до найбільшого християнського свята разом. Так вирішили мої маленькі друзі із 4-А класу ЗОШ № 19 м. Тернополя, де я працюю. Разом із своїм класоводом Анжелою Олександрівною Малаховською вони запросили мене провести майстер-клас із витинанки. напередодні вони побачили деякі роботи наших старших учнів дуже захотіли навчитись. Чесно кажучи, я хвилювалась. Колись ще з дитинства я мріяла бути вчителькою початкових класів, але з певних причин обрала математику. Так що вже багато років працюю з 5-11-класниками. А тут така можливість провести урок для 4-класників!
Майстер-клас з витинанки ще не проводила, а ще й для 30 дітлахів! Було трохи лячно. Всі сумніви кудись поділись, коли я переступила поріг класу. Милі, привітні, галасливі пташата! 45 хвилин уроку пролетів так непомітно! Дітлахи (як і я, зрештою) шкодували, що він так скоро закінчився. Їх захопленню не було меж! «Це ж і урок малювання, і трудового навчання одночасно!», «Галино Михайлівно, а до мене підійдіть», «А так можна вирізати?» лунало з різних куточків класу.
Для майстер-класу ми обрали писанку-витинанку. Мудрі люди недарма кажуть:» «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки». А я додам: «І витинатимуть». Кожна писанка – це ніби маленький світ. Вона є символом України. Кілька слів про писанки, символи на писанках, – і закипіла робота. До кінця уроку клас розцвів дитячими писанками – витинанками, такими різними, світлими, веселими, як і самі їх маленькі автори. Свої витинанки діти наклеїли на кольоровий папір. А Максимко сказав, що буде наклеювати не на картон, а на вікно, щоб знадвору було видно, що у цій родині живуть справжні українці, які шанують народні традиції. Тож тут маленька порада і максимкові і тим, хто теж захоче такими писанками прикрасити свою оселю: писанку як і закладинки, можна заламінувати , потім вирізати по контуру і підвісити на гарній стрічці де хочете.
Не хотілось розставатись, та… Після п’ятого уроку Максимко прибіг у кабінет математики – дуже вже йому не терпілось навчитись витинати ще закладинки –витинанки.
Хочу вам сказати, що я також отримала масу позитивних емоцій
А тепер дивіться, що в нас вийшло. На світлинах видно і сам процес витинання .