Ось і пролунав останній дзвінок для сьогоднішніх випускників… І для мого 11-б також…
Читати далі
© У Тернополі дощ…
…Природа тужилась від рання. І от нарешті розродилась щедрим дощем! Загриміло, небо розрізала блискавиця, враз потемніло, і на спраглу землю, гарячий асфальт впалии перші велетенські краплі, а потім…. Читати далі
© У Тернополі знову “Цвіт вишиванки”
Цього року мені вдалось потрапити на фестиваль “Цвіт вишиванки” лише другого дня -13 травня. Погода була далеко не святкова ,
Читати далі
©Гуцулки Ксеня і Марічка
Гуцульська вишивка – явище унікальне і неповторне. Вона як ніяка інша зберегла у собі магічні мотиви-символи.Багата своїми розмаїтими барвами, орнаментами, вишивка гуцульського краю милує око. Не так давно я стала щасливою власницею книги Мирослави Шандро “Гуцульські вишивки”. Майже двадцять років Мирослава Шандро записувала пісні в околицях селе Нісіпіт Сучавського повіту у Румунії. Тут проживали українці. Саме тут збиральниця народних скарбів “змальовувала вибрані її серцю милі узори, вишивала багато і творчо, не копіюючи мотиви, а постійно компонуючи нове. що подобалось…” У книзі вміщено 430 світлин старовинних гуцульських узорів, зібраних Мирославою Шандро в українських селах Румунії, а також 224 орнаменти , створені самою майстринею. Це унікальні неповторні орнаменти. Напевно, саме ця книга надихнула мене на створення двох лялечок у одязі, оздобленому гуцульськими орнаментами.
Читати далі
© Нові творіння із зошитів
Давненько я нічого не робила,- все якось не було часу. Тож вирішила знову трохи побавитись із обкладинками із зошитів. На цей раз створила три нові листівочки . Призначатимуться вони різним за характером, вподобаннями людям.
Читати далі
© Дівчатка з кісками
Українські дівчата, як і дівчата всіх інших слов’янських народів, завжди ходили з непокритою головою, що було ознакою дівочої честі. Дівочі коси були довгі, до пояса, – як у пісні співалося “руса коса до пояса“. Гарна довга коса завжди вважалась на Україні ознакою дівочої краси. У різних регіонах України коси заплітались по-різному. Так на Правобережжі у будні дні дівчата обвивали голову косами немов вінком, у неділю- заплітали у дві коси, без довгих стрічок.. Дві коси заплітали і дівчата на Поділлі, зокрема на Тернопільщині. А іноді ці дві коси на потилиці закладали одну в початок другої (кошичком) і зав’язували стрічкою. Я бачила фотографії своєї мами і цьоці (маминої рідної сестри) з такими зачісками, коли їм було літ 18. Цікаво, що дівчата -лемкині під час весілля коси не заплітали, розпускали по плечах, на голову вдягали барвінковий вінок із довгими стрічками. А понад Дністром в Галичині (зокрема на Борщівщині, в Заліщицькому районі) дівчата заплітали волосся у чотири коси. Дві передні підплітали коло висків, а задні розподіляли на кілька дрібних кісок – дрібушки. Дрібушки викладали навколо голови вінком, а одну кіску “перекидають” через голову. Цікаво про дівочу косу у книзі О. Воропая “Звичаї нашого народу”.
Читати далі
© У Тернополі – весна
Приходить весна , і в Тернополі знову зацвітають каштани. Так що не тільки Київ може пишатися ними. І лине над містом пісня у виконанні тернопільського співака В. Вермінського “Тернопільські каштани”.
Читати далі
© Жадана і Милорада
Ці дві ляльки зовсім різні. Перша – лялька на щастя, на удачу. Зазвичай такі лялечки роблять меншими. Їх можна носити з собою усюди. Моя Жадана зростом 12 см, із лляного із стрейчем полотна, взута у черевички із мішковини, ручки не просто скручені з полотна, а складені так як це робиться в орігамі, тому виглядає ніби рукави блузочки. Лялечкою можна гратись.
Цього разу я вирішила вдягнути свою нитяну ляльку у вишиту спідницю. Зазвичай спідницею служать нитки, з яких сама лялька змотана. Але так, мені здається, веселіше. Квілінгові квіточки теж згодилися – у коси. Вийшла така собі заквітчана паняночка Милорада.
© Тернопіль – це казка, в якій я живу
Маленька подорож моїм рідним містом. На розі вулиць Сагайдачного та Валової ( я пам’ятаю часи. коли остання називалась Музейною). Люблю тут побродити, подивитись на роботи місцевих художників, а тепер тут збирається і молодь – потанцювати.
Читати далі
©Златоцвіта
Серед безлічі слов’янських імен є чарівне імення ЗЛАТОЦВІТА, що означає та, яка цвіте золотом; золота квітка. Чомусь я думаю, що таке ім’я давали руденьким дівчатам, дітям сонця – Ярила. Саме такою я собі її уявила – свою нову ляльку-мотанку
Читати далі