Сьогодні п’ятниця. Здавалося би. є чому радіти – закінчився важкий тиждень, попереду – вихідні. Але…  Ну як же без ложки дьогтю! Може б і не писала про це, але – дістало! На перерві після третього уроку до мене підійшла наша вчителька образотворчого мистецтва. «Галино Михайлівно. дивіться, який новий підручник  для сьомого класу щойно отримали. Покажу Вам, які витинанки там є. Гортаю… О, витинанки знайомих майстрів, зокрема Т. Крамаренка, Олександри Цимбалюк, з якими мала щастя познайомитись у Кривому Розі на Фестивалі «Червона калина» . А на наступній сторінці, 70-й… Моя витинанка «Дерево життя із яблука».Тільки не думайте, що саме так вона підписана і вказаний автор. Ні, я так зрозуміла, що її творці – автори підручника!  ак само як і автори витинанок на сторінці 71. А тут все ж витинанки відомих майстрів. Гадаю, вони пізнають свої роботи. Я не проти того, щоб моя робота чи роботи моїх колег по творчій майстерні були у шкільних підручниках, журналах, тощо. Навіть – за, і дітям приємно, що вони бачать у книзі твір, а  вчитель, який їх вчить – автор його.  Але, друзі, це роботи ЖИВИХ майстрів, відомих і не дуже, молодих і старших! Це не витинанки, які десь на якомусь покинутому хуторі серед сміття знайдені, з позаминулого століття! І, зрештою, якщо світлини взяті з Інтеренету, можна хоча би поцікавитись, чиї вони, і дати посилання. звідки вони взяті. Витинанка «Дерево життя» була створена мною 5 серпня 2014 року і розроблений майстер-клас на замовлення п. Н. Совінської, яка приїжджала у Тернопіль з Канади. Про це я писала у своєму блозі. Там же ( і на Фейсбук у своєму альбомі) я виклала світлину витинанки.

Дивись тут:

http://lelitka.te.ua/vytynanka-derevo-zhyttya-iz-yabluka/

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=548291655296852&set=a.257510591041628.60516.100003480661326&type=3&theater

Автори підручника С.І. Федун і О.В Чорний (педагоги!), мабуть, не дуже прискіпливо добирали ілюстрації до своєї праці. А поважні рецензенти , які мають наукове звання, відзнаки уряду теж якось байдуже поставились до цього факту. І поважне видавництво надрукувало. Там же теж якісь редактори сидять? Мені здається, що це неприпустимо. Така байдужість – це неповага до майстрів народного мистецтва. Я не збираюсь судитись, щось вияснювати з авторами. Хай вже так буде як є. А може варто? Щоб нарешті. хоч трохи якийсь порядок був? А може, я занадто близько до серця взяла? Так за нас, майстрів образливо. Хоча, один урок я для себе отримала – не виставляти в мережі свої роботи.

Автори! Відізвіться!