:::: МЕНЮ ::::
Статті з тегом:фото

Вишнівецький палац. Ще одна порція позитиву

IMG_8779

Сьогодні Вишневецький палац гостинно надає свої зали для мистецьких виставок. Отож, мандруючи палацом, на першому поверсі ми мали чудову нагоду отримати неперевершені враження від творів відомих скульпторів Володимира та Віктора Лупійчуків. Їхня виставка має назву «Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить». Присвячена імпреза 200-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Твори, представлені на виставці вражають.

Читати далі


Тернопіль зацвів ірисами

IMG_8335

Ще зовсім недавно файне місто буяло каштановим цвітом. А сьогодні Тернопіль зацвів ірисами.Вони зацвіли у центральному сквері біля пам’ятника славетній землячці Соломії Крушельницькій, у парку Імені Тараса Шевченка…
Читати далі


Цей позитивний Львів

Якісь неповних три години – і потяг Тернопіль- Львів вихлюпнув на перон Підзамче натовп пасажирів, серед яких і мене разом із Аллою. Львів зустрів нас сонечком, а не дощем, про який віщували сайти синоптиків. На щастя, їхні прогнози виявились неправдивими. Ура! Парасолька, яку я завбачливо вкинула в сумку, не знадобиться. Сьогодні нам треба  потрапити на виставку «Етно-лялька 2014», яка розмістилась у Палаці мистецтв, щоб забрати свої ляльки. Часу було вдосталь, аби в черговий раз насолодитись містом Лева, адже потяг на Тернопіль аж о шістнадцятій тридцять. Так що, Львове, приймай нас у свої теплі кавовво-духмяні обійми! Вже вкотре у Львові, а кожного разу як вперше! Сьогодні ми на пару дружно задирали голови, щоб роздивлятись ліпнину на будівлях.  Щоразу, приїжджаючи на Підзамче, не раз ходила вулицею Б. Хмельницького, а не помічала, що на одному з будинків лев’ячу голову  обіймають два чудових амурчики!

Читати далі


До нових зустрічей, фестиваль!

IMG_7446

От і завершився перший ( і дуже сподіваюсь на те, що не останній) Тернопільський Фестиваль іграшки. Для нашого файного міста це справді грандіозна подія. Адже стільки чарівних гостей (понад сто п’ятдесят) у нас нараз ще небуло. І Попелюшка, і Дід з Бабою та Курочкою Рябою, гномики і ведмедики, мотанки, солом’яна конячка, Кіт Базиліо з подругою Лисицею Алісою, героїні Кобзаревих поезій – це далеко неповний перелік творінь майстринь з Севастополя і Кривого Рогу, Хмільника і Дніпродзержинська, Полnави і Кременця, Легедзина на Черкащині та Ікви на Кременеччині, з Тернополя і Львова, з Києва і Луганська. Вся Україна фестивалила у Тернополі!
Читати далі




Три дні у Львові

img_2336

Якось аж образливо… Вже середина відпустки, а ще ніде не були… Хоча… Були у Львові під час джазового фестивалю! Як чудово, що Львів – наш сусід! Якась година – і ти вже у місті старого Лева. Ну, година це автівкою. Цього разу ( а саме 12 липня, в п’ятницю) все було інакше – дизелем або матрисою, як кажуть у нас. Телембаєщся три години цим потягом. Хоча і в цьому телембанні завжди шукаєш позитив. Ну, наприклад, спостерігаєш за пасажирами, контролерами, міліціянтами та іншою публікою, яка сидить, стоїть, висить, лежить, штовхається, пробирається у всіх довжелезних кількох вагонах. І все заради чого? Хто як… Хто на дачу, хто заробити, хто в гості (як ми , наприклад). Цілі у всіх різні, шлях – один – залізницею у матрисі. Головне – до Озерної доїхати. Там стає легше – вагони порожніють, і ти до Красного їдеш в напівпорожньому потязі. Лєпота! Щоправда, що ближче до Львова, то порожніх місць меншає, і ти вже не простягнеш ноги на лавці, щоб подрімати перед виходом. Подрімати, бо всі газети, що взяли з собою в дорогу, прочитані, кросворди розгадані, думки передумані. Ну, от і місто Лева нарешті. Зустрічає воно цього разу нас не дуже радісно – дощем. Ну, що ж, дощ, то дощ. Сонцю ж теж треба колись відпочити. Може. завтра, буде воно, сонечко. Принаймні синоптики обіцяли у Львові на 13 липня гарненьку картинку: хмарку із сонечком і крапельками і заманливими цифрочками, які утворюють число 23. На другий день наші надії на гарну погоду знову не виправдались. Львів плакав і 13, і 14 з невеличкими паузами. Таке собі красиве заплакане місто…Дощ до блиску мив львівську бруківку, верхівки соборів, вежу міської ратуші, левів, сажотруса, котрий прилаштувався на драбині, яку примостив собі на розі будинку, що на площі Ринок, і звідти весело поглядав на зграйки мокрих від дощу туристів, – ті зграйкою бігли за симпатичною дівчиною-екскурсоводом. А он біля оперного молодята у весільному вбранні. А що молодятам дощ? Вони – щасливі. Вже ніч опустилась на місто. Дощ не вщухає. А місто – воно прекрасне вночі, таємниче. Дощ, вогні, блискуча вмита дощем бруківка на площі Ринок, звуки органа і скрипки, стукіт коліс Диво-поїзда, брязкіт лицарської зброї у дворі Палацу Потоцьких, відкриті настіж двері музеїв – це Ніч у Львові…

Читати далі


Львів. Асоціації

img_1399

Дорогі мої, пропоную пограти у гру в «асоціації». Як? Дуже просто. Я називаю вам слова, групу слів, а ви кажете, яке одне слово вам приходить на думку від мого переліку. Отож, почали.
Кава, опера, джаз, танго, панянки, фестиваль, діти, книжковий форум, ведмежата-наречені на весільній машині… Може, досить? Не знаю, як у вас, а у мене це все асоціюється із словом «Львів». Так, саме у Львові найзапашніша кава (люблю у старенькій кав’ярні на Вірменській випити філіжанку кави №4 із шматком смачнючого тістечка «П’яна вишня» або «Спартак», де стоїть стареньке чорне піаніно з табличкою на кришці чотирма мовами «На піаніно нічого не складати»). Тільки у Львові на вулиці танцюють танго всі бажаючі і ходять по Площі Ринок красуні у пишних сукнях з милими усмішками, пропонуючи карамельних півників на паличках та букетики квітів (ціна яких чисто «символічна» – 30 грн., 60 грн. Правда, зовсім дешево? Але ж для коханої людини… Погодьтесь і купіть.) Тільки у Львові такі класні джазові фестивалі, на які приходить все місто, гості із різних міст і країн. Тут у такі дні, а то й у будні можна почути і польську, і англійську, і німецьку. Атож, у Варшаві квиток в оперу не коштує 5 євро. Тож гостинний Львів з радістю приймає у свої обійми і своїх рідних, і закордонних шанувальників опери, оперети, балету.

Читати далі


Подорож до міста мого дитинства – Бережани

img_0937

Бережанщина – це подільська Швейцарія. Це земля, вкрита лісами, ярами, мальовничими узгір’ями. Річка з красивою назвою Золота Липа в’ється серед заквітчаних лук, ярами, через місто, вилискує на сонці сріблястими хвильками…
Читати далі


Сторінки:1234567