:::: МЕНЮ ::::

Колєжанка, здибанка, ровери або Як балакають веселі галичани

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови (упорядник В.Т.Бусел) слово подруга означається як дівчина, дівчинка або жінка, яка дружить з ким-небудь. "Товаришка, приятелька, посестра, посестриця; (життя) друг; дружина, жінка, кохана, наречена; подружка, подруженька, подружина, подружниця" – читаємо у словнику синонімів Караванського.
Іменник друг, а значить і подруга означало старо-слов'янською дрѹгъ (грецьке. φίλος), роійською, українською друг, болгарською друг, словенською drȗg,, у чехів, словаків druh, польскою drug. Спорідненим є литовське draũgas – «супутник, товариш», латиське draugs «друг», старо-пруське draugiwaldūnen «співнащадок», стародавньо-ісландське draugr (поет,чоловік) (за словником М. Фасмера).

А мені дуже подобається "коліжанка" – галицькою говіркою. Це слово я вперше почула в селі ще малою, коли їздила на канікули до бабусі. Там усі говорили "по-сільському". Тоді ще я не дуже розуміла,що то є діалект, говірка, та з чим їх їдять. Що могла знати дитина, що росла на міському асфальті, про життя села, її мешканців, чудернацької (як здавалось тоді) мови? Проте нам з братом було весело від такої смішної мови. Ще б ,здавалось, дідусь, який закінчив колись всього чотири кляси приходської школи, не міг говорити інакше. Перший швець на селі, золоті руки, справді інтелігентна людина, він мав учнів, яких вчив шевської справи. А ми, міські, лагодити взуття не несли у міську майстерню, а везли в село, до дзядзя Миколи, і щоразу з захопленням дивились, як він майстрував, як один за одним вбивав маленькі дерев'яні гвіздочки у підбори наших мештиків, чобітків, або великою кривою шевською голкою із засиленою у неї дратвою (кінським волосом), зашивав наші сандалики і босаки.
Салітирка – тарілка
Видельці – виделка
Лижка – ложка
Путня- відро
Рискаль- лопата
Спіжарка – холодна комірчина (зазвичай використовували замість холодильника)
Колєга – друг
Колєжанка – подруга
Горнєтко – горня, чашка
Банєк – каструля
Миделко – мило
Бараболі – картопля
Бальон – м'яч
Ровер – велосипед
Бамбетль -дерев'яна розкладна лавка, яка в розкладеному вигляді слугувала ліжком, в яке стелили матрас, набитий соломою. 

Матрац, що треба.
Фіра – підвода
Фірман – той, хто керував підводою з кіньми, візник
Барак – буряк (жінки працювали "на бараках" – у полі)
Вогірки – огірки
Пироги – вареники (ну, у бабці вони були справді пирогами – як долоня)
Зупа – суп
Мізерія – буряк з хроном (готували до холодцю)
Телє – теля
Ялівка -молода тільна корова
Пацє- порося
Дзядзьо – дідусь
Бабця – бабуся
Цьоця – тітка
Вуйцьо – дядько
Босаки – босоніжки
Кляса – клас
Квасний – кислий
Церета – клейонка (на стіл)
Верета – покривало
Коц – ковдра
Накривка – кришка
Матерія – тканина
Пацьорки – намисто
Горсет – жилет
Гаці – штани
Здибанка – зустріч
Пательня – сковорідка
Блят – бляшка для випікання, плита (з німецької)
Цяста – тістечка
Мнєсо – м'ясо
Зимно, зимний – холодно, холодний
Файно, файний – гарно, гарний (схоже з англійським словом)
Фальбанка – вузька зібрана смужка тканини для оздоблення швейних виробів ( у російській мові – оборка)
Брижі – оборка у сукнях, блузках
Запаска – фартух
Фалди – складки
Люстерко – дзеркальце
Шлярка – теж саме, що й оборка
Блюзка – блузка
П'єц – піч
Шухля – маленький совок, яким підкидали вугілля у піч (з німецької)
Вугля – вугілля
Бинда – стрічка ( з німецької)
Балія -ванна ( з німецької)
Обцас – каблук ( з німецької)
Льох – холодне підвальне приміщення. де зазвичай бабця зберігала квасні огірки та молоко, картоплю. овочі
Фіранка -занавіска
Ринка – каструля невелика і невисока
Склеп – крамниця
Штрукс – вельвет
Флєшка – пляшка
Френзлі -торочки на хустці
Фест – дуже
Майтки – жіночі, дитячі труси
Райтки – спідні чолвічі штани
Кохля – черпак
Кавалок, кавальчик – шматок
Ябко – яблуко
Варги – губи
Вбраннє – одяг
Нарти – лижі
Єнчий – інший

(записано мною в с. Козівка Тернопільського району Тернопільської області. Розміщено не в алфавітному порядку, – бо як згадала, то й записала)

Так склалось, що на формування української мови мали вплив інші мови. А поскільки Галичина, Поділля довго перебували під Польщею, Австрією, Угорщиною, то й у діалекті так багато слів польського, німецького та іншого походження. Етнографічні дослідження Галицької Руси за 18-19 ст. підтверджують, що після того, як Галичина була включена в склад Польщі в 20 ст. радянські філологи дали назву цій мові як наддністрянська говірка.
До сьогоднiшнього дня в багатьох місцях Тернопільщини, мої земляки користуються у побуті барвистою, самобутньою мовою, яка сягає своїм корінням глибини віків і тисячоліть. Звісно, це здебільшого старші люди. Адже молодь залишає село, їде на навчання і , звичайно, помаленьку забуває галицькі перлини.
Отож, повернусь до слова "колєжанка". По-новому я почула це слово, уже навчаючись в інституті, коли доля звела мене з львів'янкою Лесею, з котрою ми й досі дружимо. Від неї я почула і слово "філажанка". Це слово у мене майже завжди асоціюються зі Львовом і кавою. Якого б слово не було походження, головне, – який зміст ми вкладаємо у нього.
Отож , коли збираються колєжанки за філіжанкою кави, то файно є. А якщо колєжанка живе в іншому кінці міста (або взагалі в єнчому місті), і бачимось ми рідко, а хочеться частіше, то подарую їй ляльку – мотанку "Колєжанку". Най собі з нею балакає і мене споминає. А другу собі лишу…



12 коментарів

  • Відповіcти Наталья |

    Дуже дякую, украінською спілкуюся не дуже часто, украіномовних у нашому місті не багато (Комсомольськ Полтавськоі), та і сама я переіхала сюди тільки 4 роки назад, з Донецька, але украінську мову люблю і стараюся вивчати більше, Вашу статтю в закладки поклала), буду вивчати. Дякую. Слава Украіні!

    • Відповіcти lelitka |

      Героям слава! Наталю, дуже приємно, що Ви завітали на мою сторінку в Інтеренті. Бажаю успіхів у вивченні  рідної мови! А ще за те, що Вас зацікавили наші галицькі мовні  перлини. Те, що в статті,- далеко не все.  Якщо Вам буде цікаво, можу Вам підкинути ще)))

      • Відповіcти Ольга |

        Смерть ворогам!!! 🙂 Маєте якісь цікаві слова? Підкиньте будь-ласка, якщо можете – буду вдячна!

    • Відповіcти Генріх |

      Дякую Вам Галина . Якщо Вас не напруже моє прохання , то буду вдячний якщо напишите галицькі , (чи галичанські ) (не знаю як вірно) матерні слова . 

      З повагою , Генріх .

      • Відповіcти lelitka |

        Ой, пане Генріху! Чесно скажу. таких слів не знаю. Щось не додумалась такі записати.  Так що вибачайте. Я так думаю. що лайливі слова галичан близькі із польськими. Адже, галичани в переважній істоично довго  були під владою Польщі , Австро-Угорщини, Чехії. Принаймні такого мату. як у росіян у них не було.  Згадувати матір ( маму) у галичан було великим гріхом. як і взагалі в українців.

  • Відповіcти Ілона |

    Чудова стаття! Коли мій кум зі Львова починає щось розповідати, то не можу нічого второпати (сама з Херсонщини). Але ось я й знайшла тлумачний словник нарешті. Дякую Вам дуже за статтю )))

  • Відповіcти Олена |

    дуже дякую за ваш словничок, сама з Півдня, часто буваю в Тернополі і Львові, і там ці слова навіть в містах дуже поширені. Але хотіла виправити, що обцаси та балія – це не з німецької, а з польської мови запозичення)

    • Відповіcти lelitka |

      Олю, дякую за ваш коментар і увагу. На рахунок  слова “обца”с. У німецькій мові є слово absatz- каблук, підбор.  Аналогічно- у польській те ж звучання,і майже однакове написання. Так що ми прав обидві. Тре врахувати, що Галичина була під владою як Польщі, так і Австро-Угорщини. Ось звідси й таке. Ще знайду про слово “балія”. Не пригадую, звідки взяла походження. 

  • Відповіcти Наталя |

    Дякую! Що шукала, те й знайшла! Маю вiдпочинок в Трускавцi, дуже цiкаве мовлення мiсцян. Я сама з центру краi’ни.

І як вам стаття?