Унікальний музей Ви любите музику? Ну й за питаннячко! Хто ж музики не любить? Питання – яку музику? Музику дощу? Музику піску? То, може , ви ще й на музичних інструментах граєте? А, ще ні! Тоді цей унікальний музей – для вас! Адже після його відвідання ви захочете навчитись грати на якомусь інструменті. Це – стовідсотково! А музику слухатиме щодня! Є на карті Тернопільщини у Козівському районі, здавалось би, нічим особливим не відоме село, яких в Україні багацько. Називається воно дивно – Ішків. Перша згадка про нього датується 1430 роком. А віднедавна у цьому маленькому селі з’явився незвичайний унікальний інтерактивний музей «Камертон». Я дізналась про «Камертон» цілком випадково – у мої руки потрапила його рекламка. Вона мене зацікавила. Тож я поспішила запропонувати дітлахам поїхати туди. Дітей заінтригувало те, що у брошурі їм обіцяли: «кожен охочий зможе зіграти на будь-якому музичному інструменті і стати співучасником імпровізованого концерту, відгадати мелодію». Екскурсія до музею перевершила всі сподівання! На порозі музею нас радо зустріли його творці – подружжя Катола Петро Степанович та Антоніна Іванівна і запросили до своєї музичної господи. Те, що ми побачили , вразило! У кутку зали весело тріскотів вогонь у каміні, на стінах – музичні інструменти. серед яких такі, що ми й не бачили ніколи та й не чули – від найдавніших до сучасних. Та найцікавіше було попереду! Музей же інтерактивний! На нас чекало незабутнє спілкування із світом звуків, музики, легенди та правдиві історії виникнення музичних інструментів. Несподіванкою для всіх було те, що Петро Степанович, розповідаючи про той чи інший інструмент, сам грав майже на кожному з них. А ще діти (та й , зрештою, і ми дорослі) дізнались, що наш український інструмент «кувички» прийшов до на із Греції. У Греції її називають панфлейта. Петро Степанович розповів нам цікаву легенду про виникнення цього інструменту. Впродовж екскурсії панувала доброзичлива, весела атмосфера, цікаве спілкування. А після цього господар дозволив відвідувачам спробувати пограти на експонатах музею. Можете собі уявити, що почалось! Чесно кажучи, мені було страшно. Уявіть собі 25 дітлахів, і  кожен хапає все, що бачить, товче по барабанах, дує у трубу, бренькає по струнах! А директор музею у цей час спокійнісінько за всім цим спостерігає, усміхається, показує, як правильно тримати інструмент і т. п. Час пролетів так швидко! Витягти дітей з музею було годі. Довгий час ми залишались під враженням побаченого і почутого.

Читати далі