В переддень старого Нового року( все життя не розуміла, як то новий рік старим може бути чи навпаки) українці святкували свято Меланки – 13 січня. У народі свято мало ще назву Щедрий вечір, коли співали щедрівки- дівчата щедрували. У

цей вечір  ворожили, підслуховували під вікнами. Про це І. Нечуй-Левицький у своїй повісті "Не той став" писав.

Селом ходила ватага парубків – козу водили. А серед них один переодягнений "Меланкою", решта – хто "циганм", хто- "дідом", хто- "козою"… Одним словом. "Меланка" має свій "почот", сама не ходить!  У тім "почоті" і чорт з ріжками. і ведмідь.. У різних селах то по-різному було.І кожний своє діло робив: "циганка" пристає ворожити, "коз" на скрипочці виграє, "дохторик" козу рятує і врятувати не годен,Усі жартують над "Маланкою", а їй байдуже -віника шукає, щоб сміття порозкидати, припічок мастить…

Наша Меланка-неробоча,

На ній сорочка парубоча…

Люди їдуть на жнива,А Маланка – на пива!

Люди ідуть з серпами.

А Маланка  – з шклянками!

Люди нажали по сім кіп. 

А Меланка – один сніп.

І в такому жартівливому дусі уся пісенька.

Водять "Маланку" і дівчата. Але дівоча "Меланка" має поважніший характер. Дівчата вибирають з=поміж себе і одягають її "молодою"… Але про це наступного разу!

Ось моя "Маланка" парубоцька. А далі буде Мелася!

https://art-piaskownica.blogspot.com/2019/12/koloroton-19-edycja-sponsorowana.html

Читаємо :

Олекса Воропай. Звичаї нашого народу..Укр. видавництво. Мюнхен, 1958 р.

Віталій Жайворонок. Знаки української культури. Словник-довідник. Київ. Вид. "Довіра2. 2006