Лип 4, 2012 |
Вчора пішла провідати маму. Вона живе на Східному масиві. І, сидячи на лавці, розмовляючи з мамою про різні новини, я раптом побачила цю вербу. Вона здалась мені схожою на дівчину, що розпустила коси. Цій вербі вже майже сорок років. Вона росла разом з нами, дітлахами. Посадив її сусід. Я пам’ятаю, якою розлогою вона була. А потім їй постинали віття. Але, напевно, верба дуже хотіла жити. І ось перетворилась на дівчину-вербу. Здалось на мить, що зараз вона розкриється, і звідти вийде Лесина Мавка.
” З-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах.
Мавка
Ох, як я довго спала!
Лісовик
Довго, дочко!
Вже й сон-трава перецвітати стала.
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червоні черевички убереться
і людямодмірятиме літа.
Вже з виріюпоприлітали гості.
Он жовтими пушинками вже плавлють
на чистім плесі каченятка дикі.
Мавка
А хто мене збудив?
Лісовик
Либонь, весна.
Мавка
Весна ще так ніколи не співала,
як отепер. Чи то мені так снилось?
Ні…стій…Ба!чуєш?.. То весна співає?”
Дуже люблю цей уривок з Лісової пісні ” Лесі Українки.А Мавку саме такою я і уявляла. Почала її робити кілька днів тому, вишивала сорочку старовинним узором. Тож коли прийшла додому, відразу взялась викінчити свою Мавку.
А ось і стара верба у дворі будинку №108, що на вул С. Бандери
І каченята на Тернопільському ставі
І як вам стаття?