29 Бер, 2014 |
Мавка або нявка за народними віруваннями має кілька значень. Перше з них – це дитя жіночої статі, що вмерло нехрещеним і перетворилося на русалку, це – водяна німфа. Великий український байкар, поет Є Гребінка писав : «Ущухнуло море, і хвилі вляглися; пустують по піні мавки». У народних повір’ях мавок ще називають лоскітницями або лоскотухами. Лоскотухи – це казкові лісові істоти в образі голої гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям. Мавки гойдаються на віттях дерев. розчісують свої знанні кос, веселяться, водять танки, заманюють молодих хлопців своєю вродою та чарами. Ці лісові красуні особливо небезпечні у ніч Зелених свят. Відворотним зіллям прои мавок-русалок є полин. Недарма у народі казали:"Мавко, мавко, на тобі полин і мене покинь!" Мавки, русалки були серед улюблених образів письменників, поетів. Згадайте "Лісову пісню" нашої Лесі Українки. Або у І. Франка : "Мавки із зеленими косами гойдаються на березових гілках", чи у Л. Глібова:
Архів по місяцях:березня 2014
Кольорові зайці
На лісовій галявинці у затишному закутку серед запашних трав і різнобарвних квітів примостилась чепурна хатинка. Ще минулої осені у ній поселилось молоде заяче подружжя. Навесні на світ народились однаковісінькі пухнастики – чотири донечки і синочок. Усі як один були сіренькі, без жодної плямочки, ну як крапельки води. Матуся Зайчиха і Татко Заєць натішитись не могли – такі в них діточки, ну найкращі у світі. Хлопчикові- зайченяті ім’я вигадали одразу ( він же один) – Вуханчик. А от з дівчатками було важче. Ну не мають зайці іменослова. Але зрештою, і дівчатка отримали гарні імена: Лапонька, Зая, Вуханя, Хрумка. Не думай, що ці імена просто так далися…
Читати далі
До нових зустрічей, фестиваль!
От і завершився перший ( і дуже сподіваюсь на те, що не останній) Тернопільський Фестиваль іграшки. Для нашого файного міста це справді грандіозна подія. Адже стільки чарівних гостей (понад сто п’ятдесят) у нас нараз ще небуло. І Попелюшка, і Дід з Бабою та Курочкою Рябою, гномики і ведмедики, мотанки, солом’яна конячка, Кіт Базиліо з подругою Лисицею Алісою, героїні Кобзаревих поезій – це далеко неповний перелік творінь майстринь з Севастополя і Кривого Рогу, Хмільника і Дніпродзержинська, Полnави і Кременця, Легедзина на Черкащині та Ікви на Кременеччині, з Тернополя і Львова, з Києва і Луганська. Вся Україна фестивалила у Тернополі!
Читати далі
Ляльково-іграшковий фестиваль відкрився
Ляльково-іграшковий фестиваль у Тернополя відкрився напередодні Всесвітнього Дня лялькарів! Перший день фестивалю насичений. Зранку – церемонія відкриття в Українському Домі, на якій виступили організатори дійства Ірина Мацко, Любов Водярська, представники управління культури, гостя з Києва Олена Терехова, майстрині лялькарки з Тернополя та Кременця. Для охочих навчитись робити іграшки власноруч організували майстер-класи. Їх проводили народна майстриня-лялькарка А. Шушкевич, киянка Олена Терехова і авторка цього сайту. Незважаючи на те, що місця для майстер-класу було малувато, бажаючих навчитись робити ляльку-веснянку, змотати зайчиків на пальчики та веселого «Хльоса» із ниток було чимало. Ну що ж, як кажуть, білоруси «Дзе цесна, там пацешна», а нашою рідною українською «що тісніше, то веселіше» (переклад авторський). Мотати зайців справді було весело. Принаймні, усі залишились задоволеними, особливо, коли дізнались, що змотаних зайчат і лялечок можна (і треба) забрати із собою.
Читати далі
Писанка-витинанка або Втілення моєї дитячої мрії
Писанка-витинанка Або втілення моєї дитячої мрії
Мине зовсім небагато часу – трохи більше місяця – і кожна українськ родина знову святкуватиме Великдень. З давніх-давен українці на Великдень прикрашали свої помешкання. У Чистий четвер вивішували святкові рушники, витинанки, біля покуття чіпляли великоднього голуба. Ще є трохи часу, тож поспішімо готуватись до найбільшого християнського свята разом. Так вирішили мої маленькі друзі із 4-А класу ЗОШ № 19 м. Тернополя, де я працюю. Разом із своїм класоводом Анжелою Олександрівною Малаховською вони запросили мене провести майстер-клас із витинанки. напередодні вони побачили деякі роботи наших старших учнів дуже захотіли навчитись. Чесно кажучи, я хвилювалась. Колись ще з дитинства я мріяла бути вчителькою початкових класів, але з певних причин обрала математику. Так що вже багато років працюю з 5-11-класниками. А тут така можливість провести урок для 4-класників!
Майстер-клас з витинанки ще не проводила, а ще й для 30 дітлахів! Було трохи лячно. Всі сумніви кудись поділись, коли я переступила поріг класу. Милі, привітні, галасливі пташата! 45 хвилин уроку пролетів так непомітно! Дітлахи (як і я, зрештою) шкодували, що він так скоро закінчився. Їх захопленню не було меж! «Це ж і урок малювання, і трудового навчання одночасно!», «Галино Михайлівно, а до мене підійдіть», «А так можна вирізати?» лунало з різних куточків класу.
Для майстер-класу ми обрали писанку-витинанку. Мудрі люди недарма кажуть:» «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки». А я додам: «І витинатимуть». Кожна писанка – це ніби маленький світ. Вона є символом України. Кілька слів про писанки, символи на писанках, – і закипіла робота. До кінця уроку клас розцвів дитячими писанками – витинанками, такими різними, світлими, веселими, як і самі їх маленькі автори. Свої витинанки діти наклеїли на кольоровий папір. А Максимко сказав, що буде наклеювати не на картон, а на вікно, щоб знадвору було видно, що у цій родині живуть справжні українці, які шанують народні традиції. Тож тут маленька порада і максимкові і тим, хто теж захоче такими писанками прикрасити свою оселю: писанку як і закладинки, можна заламінувати , потім вирізати по контуру і підвісити на гарній стрічці де хочете.
Не хотілось розставатись, та… Після п’ятого уроку Максимко прибіг у кабінет математики – дуже вже йому не терпілось навчитись витинати ще закладинки –витинанки.
Хочу вам сказати, що я також отримала масу позитивних емоцій
А тепер дивіться, що в нас вийшло. На світлинах видно і сам процес витинання .
Грецька лялька Мама Поста – Кіра Саракості
Привіт, дорогі мої читачі. Давненько я не ділилась своїми новинами. Цього разу я до вас із новою лялькою . Нагадаю, що минув перший тиждень Великого Посту. До чого тут це? Дуже-дуже до чого. Справа в тому, що пора відривати одну ніжку пані Кіра Саракості. А, ви ще не знаєте, хто це. Познайомтесь, грецька лялька Пані Посту – Кіра Саракості. Чому одну ніжку відривати? Та у неї їх аж сім! Рівно стільки, скільки тижнів триває Піст, що передує Великодню. Цю Пані дуже шанують у Греції. Нагадаю, що це православна країна із цікавим звичаєм. Такого у нас нема! Ця обрядова грецька Пані – спеціальний календар, за яким рахують тижні Посту. Зазвичай цю ляльку роблять з тіста або з паперу. Виглядає вона як проста пані або монашка. Якщо це проста пані, то на голові у неї прикріпляють хрест. Особливість ляльки – сім ніжок. В кінці кожного тижня відламують (відривають) одну. Це означає, що тиждень закінчився. Ну прямо, як у відривному календарі з мого дитинства! У різних регіонах Греціїї ляльку виготовляють з різних матеріалів.Але найчастіше її роблять із кольорового паперу чи картону, або малюють на білому, розмалювавши згодом фарбами. Ще одна особливість – лялька без рота і вух. Рота нема – щоб не їсти і не пліткувати, а вух – щоб не слухати плітки. Руки грецької ляльки складені на грудях – щоб молитися.Так символічно греки показують. як себе поводити підчас Посту. Ляльку підвішують на дверях, або на іншому видному місці – коло образів. Останню ніжку відрізають у велику суботу. У різних регіонах Греціїї ляльку виготовляють з різних матеріалів. Але найчастіше її роблять із кольорового паперу чи картону, або малюють на білому. розмалювавши згодом фарбами.