Жов 28, 2013 |
Буває, хочеться співати, а нема як . Приміром, зранку, коли нормальні люди ще десятий сон додивляються. Тоді встаю, навшпиньки іду у вітальню ( там у мене всі мої паперові багатства зберігаються у течці), беру ножиці і починаю тихенько «співати» ножицями. У мене є улюблені пісні. З кожною щось важливе пов’язане у житті. От, наприклад, «Два півники, два півники горох молотили» знайома усім з дитинства. ЇЇ мені Артемчик нагадав, заспівавши якось стільки куплетів,що я й не знала таких. А у мене з цією пісенькою дуууже сумний спогад з далекого дитинства. У першому класі вчителька загадала вивчити її напам’ять. Боже, як я ніяк не могла запам’ятати, як ті півники той горох молотили, тих курочок –чубарочок і мале козеня, котре на скрипочці грало (не могла собі просто цього уявити). В результаті у щоденнику з’явилась товста кругленька трійка, омита моїми сльозами .Тоді так першокласників не шкодували – оцінки ставили!
«При долині кущ калини» – цю пісню я співала Артемчикові як колискову. Десь у неповних два рочки він мені підспівував і так засинав. Іноді просив ще «Одна калина» співати. «Чорнобривці»… Напевно нема такої людини в Україні, кому би не була дорогою ця пісня. Вперше виконана Костянтином Огневим у 1960 році, вона і сьогодні полонить серця. У студентські роки, зокрема, на першому курсі (це був 1978 рік), нашу групу відрядили допомагати збирати яблука у Вишнівець. Садок величезний. Яблук – рясно–рясно на гіллях! Вони аж додолу гнуться. А над садом – пісня лине… Крім яблук між віттям можна було дівчат розгледіти. Посідаємо, зриваємо яблука і співаємо на два-три голоси. Співучі дівчата були на фізматі. То «Чарівну скрипку», то «Ой у вишневому садку», а там уже й веселенька зазвучала «Несе Галя воду» – у ту ж пору якраз тріо Мареничів було популярним. До слова, саме тоді відбулось моє справжнє знайомство з народною піснею Я ж виросла у місті, слухала здебільшого естрадну пісню. А справжня наша українська пісня, народна, плекалась у селах, там вона передавалась із покоління в покоління. Ось так згадую і витинаю…
Два півники…
Ой у вишневому садку
Чарівна скрипка
При дорозі кущ калини
Чорнобривці
Дуже-дуже гарні витинанки! Особливо сподобались "Півники", "Чорнобривці", "Кущ калини". Аж самій захотілось спробувати, хоч нічого мудрішого сніжинок ніколи не витинала. Цікаво, а як витинаються ті, що не симетричні?
Дуже дякую, Анастасіє! Вибачте. що не відразу відповідаю. Не переглянула вчасно. Ті елементи, що не симетричні просто малюю олівцем ( такий собі ескіз), а тоді витинаю манікюрними ножицями. Треба лише дивитись, щоб, коли вирізуєш. щось не відвалилось. тепер придбала собі ще ніж для різки паперу і картону ( до комплекту входять ще цй запасні леза), то стало легше дрібноття різати, (дірочки там всілякі). А то ж папір буває дуже ніжний, – ріжеш.,десь ненароком схибив, – і порвалось.
А сніжинки – це маленькі шедеври, якщо посидіти над ними)))