Не можу сказати, що я палкий прихильник сучасного мистецтва. Чесно кажучи, я не є настільки обізнана з ним, щоб судити, яке воно і з чим його їдять. Не раз чула про Мистецький Арсенал, про Арт-центр Пінчука, бачила по телебаченню, читала в пресі, в інтернеті , але ніколи там не була. Отож, було би помилкою бути в столиці поряд з відомим Арсеналом і не відвідати його. Тож після музею І. Гончара ми попрямували прямо туди, тим паче що Арсенал знаходиться зовсім поряд -якісь сто метрів від Печерської лаври. Ціна квитків нас "приємно" вразила – 80 грн. за одного дорослого. Як для мешканців провінції дорогувато. Бажання відвідати грандіозну виставку трохи зменшилось, але ж надія вмирає останньою. Тож читаємо, що , виявляється, є пільгові квитки для вчителів (Боже, дякую тобі, що я належу до представників цієї професії і маю можливість просвітитись), викладачів, студентів, пенсіонерів – вхід на виставку 20 грн. Тут виникає проблема : а як ти доведеш, що ти – вчитель? Ну, якщо ти – викладач, то маєш посвідчення. На щастя (в житті це не назвеш щастям) у мене є посвідчення пенсіонера (краще б його не було). Тож ми впевнено йдемо до каси, отримуємо омріяні 20-гривневі квитки і прямуємо знайомитись із витворами сучасного мистецтва. Весела касирка навздогін нам каже, що там і на 20 грн. нема що дивитись. Ну що ж, подивимось. Чи буде що розповісти дітям?
Заходимо на територію Арсеналу . Тут нас зустрічає велетенська квітка лотосу (я вирішила, що саме на лотос схоже).

На секундочку відволічемся. Если вы любите отдыхать и хотите на море — вам подойдет тур из Киева в Черногорию.

У першій залі

Ола Колемайнен.Композиція з Давидом і Голіафом.Аналоговий фотодрук, пластифікація. 202-2063см

Йдемо далі. Що править світом? Відповідь:страх править світом…

Лучезар Бояджієв. Болгарія. Про цей витвір пише сам авторю Тож дивимось на нього авторськими очима і намагаємось зрозуміти.

А це витвір українського художника Миколи Малишка . "На цямрині". Дивно, намагалась зрозуміти, не змогла. Мабуть, не доросла. Для мене це просто залишки брусків після якого-небуть ремонту, які збили у таку споруду. Вже, приїхавши додому,знайшла значення слова "цямрина" (вік живи – вік учись):
одна деревина з колодязного зрубу; одне кільце зрубу, надземна частина зрубу,один ряд колод у зрубі, верхня частина колодязного зрубу, складена переважно з дерев'яних колод, колодязний зруб, кріплення в шахті, штольні. Тепер трохи починаю розуміти автора. В класичній українській літературі зустрічається вживання слова "цямрина". Для прикладу: "Оце ж уже козацтво познімало зе кріплення в шахті, штольні себе пояси і на поясах ті всі бочки витягують і ставлять на зеленому моріжку, поклавши під бочки колодязну цямрину, щоб краще було точити". Пантелеймон Куліш
" Коло воріт, над перелазом, білів новою цямриною колодязь". Панас Мирний
"Нетинковані соснові стіни, що тісно обступали її навкруги та високо здіймалися до стелі, дуже скидалися на цямрину". Михайло Коцюбинський
" Над ямою цюкали теслі, роблячи цямрини до штольні". Іван Франко

Шигео Тоя. ЛісІX. зо скульптур. Ну, що це ліс, я зрозуміла, ще навіть не прочитавши назви .

Стеліос Фаїтакіс. Німецькі обценьки – Революція Махно. Настінний розпис
Стеліос Фаїтакіс – грецький художник, який народився у 1976 році. Живе і працює в Афінах. Свою художню кар'єру Стеліос Фаїтакіс почав з графіті, малюючи на вулицях Афін. У період захоплення графіті Фаїтакіс зацікавився японським бойовим мистецтвом Нінджитсу (Ninjitsu), а також містичними і релігійними традиціями Сходу. Фаїтакіс брав участь у 54-ій Венеціанський бієнале, де зобразив на фасаді датського павільйону величезну композицію «Симфонія обману» (Imposition Symphony)[1] . Проект був визнаний одним з найцікавіших на бієнале 2011 року у Венеції. Для Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012 , яка проходить у Києві з 24 травня по 31 липня 2012 року Фаїтакіс виконав в просторі Арсеналу цей величезний настінний розпис загальною площею в кілька сот метрів. Фаїтакіс прибув до Києва 12 квітня 2012 року. Він розпочав роботу над розписом у понеділок, 16 квітня 2012 року. Розміри кожної панелі 7,8м х 7.6 м

Що далі, то цікавіше.

Філліда Барлоу. Без назви. Щити
Філліда Барлоу – британська художниця, займається скульптурою вже понад 40 років, але лише рік тому, на 67 році життя, її творчість здобула визнання – причому сталося це блискавично.

Філліда Барлоу, художниця, скульптор, професор та викладач, народилась 1944 року у Великій Британії. Закінчила Школу мистецтв Слейд (the Slade School of Fine Art), пізніше отримала ступінь професора у галузі мистецтв. Але, заявивши про себе в мистецьких колах ще у 1960-ті, більшу частину свого життя Філліда Барлоу викладала, лишаючи для творчості не так багато часу. Серед її колишніх учнів – володарка престижної премії Тернера скульптор Рейчел Уайтред, а також художники Тасіта Дін та Дуґлас Гордон. Роботи Барлоу досліджують урбаністичний простір та його взаємодію з людьми та предметами. Масштабні скульптури та інсталяції художниці підіймають питання щодо місця та ролі скульптурного об’єкта в сучасній культурі. Філліда Барлоу використовує у своїй роботі підкреслено прості, навіть непотрібні матеріали – гуму, тканини, пластик, дріт, дерево, папір і просто сміття. У своїй творчості вона експериментує з несподіваними поєднаннями матеріалів, створюючи умови, які заохочують нас бачити повсякденні речі по-новому.http://arsenale2012.com/news/?id=167

Інсталяція з сірникових коробок художника В'ячеслава Ахунова (Узбекистан) "Пам'ятник сірнику" (2011) під час Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012
В'ячеслав Ахунов -художник, філософ, письменник. Він – автор академічних абстрактних картин, інсталяцій, вистав і відео-арту а також великої кількості романів. есе. В радянські часи він був відомий як "офіційний нонконформістський митець". Ахунов спроектував два національні павільйони для Узбекистану в Гановері (Німеччина) у 200 році та в Аїчі (Японія ) у 2005 році.

Ще одна робота В'ячеслава Ахунова "Алея суперзірок". Червоний килим з портретами диктаторів і правителів, серед яких Сталін, ,Ленін, Медведєв, Мао Дзе Дун, та інші. Стаєш на цю червону доріжку – і трохи моторошно… Як сказав митець, суперзірок кіно з часом забувають, а людей, котрі причетні до розв'язування війни будуть пам'ятати завжди. В цьому сенсі вони зірки.

Над червоною доріжкою – інсталяція "Зброя". Автор Хін Сьоучін. Китай. Народилась у 1963 році) Не роздивившись, я не одразу помітила, що тут використані ножі. Спочатку кинулось в очі, ціла купа трикотажних речей, які використані для створення інсталяції. Мені це швидше нагадувало якісь космічні кольорові тіла, об'єкти, на перший погляд навіть веселі. Ми ще пожартували, що можна вдома створити шедевр із старих кольорових трикотажних светрів, шапочок, шарфів і колготок. А виявилось. що не все так просто.

Фолькерт де Йонг. Інсталяція "Стрілянина … у вату"
Голландський скульптор і художник, який займається інсталяцією. Став відомим у 2000 році завдяки використанню нетрадиційних матеріалів – фарбованого пінопласту, поліуретанової піни та полістиролу, що використовувались у будівельній промисловості, кіноіндустрії.

При перегляді виставки виникає багато запитань, але ж як сказав російський художник українського походження Сергій Братковне відповідати на запитання, а ставити їх – у цьому суть сучасного мистецтва. А відповідь кожен дає свою.
Щодалі ми простували залами, то більше вражень з'являлось, і позитивних в тому числі, навіть якщо і не дуже зрозумілих до кінця. Принаймні від них отримуєш естетичну насолоду.
Яйої Кусама (нар. у 1929 році). Сліди до майбутнього. Інсталяція у змішаній техніці. Для цієї японської художниці, ім'я якої стоїть поряд із відомими представниками мінімалізму, поп-арту і флаксусу, горошок – основна тема творчості.
Ще в дитинстві я була закохана в крапки і кухлі. Протягом десятиліть вони перетворилися на численні живописні роботи, скульптури та інсталяції. Вони вільно рухалися у раю форм і контурів. Крапки пояснили мені моє існування. Вони транслюють любов у всесвіт і піднімають мою свідомість на вершину небес, – так розповідає про свою одержимість художниця.Моє життя всього лише крапка серед мільйона подібних, – пише художниця у своєму Маніфесті у 1990 році. Коли я побувала у кімнаті в горошок, відчуття були неймовірні. Не хотілось виходити, отримала якийсь заряд позитивної енергії.

Ще дві інсталяції, які мені сподобались. Одна з них
"Після мрії" Чіхару Шіота. Інсталяція для конкретного місця з фарбою, чорною вовною
Художниця народилась в Осаці (Японія) у 1972 році і належить до покоління молодих художників, які отримали міжнародну увагу в останні роки. На даний час художниця живе і працює в Берліні. Чіхару Шіота створює просторові інсталяції, які викликають у глядачів подвійне відчуття незадоволення і захоплення. Тисячі ниток, які вона використовує у когось асоціюються з рукоділлям. а в когось із страшною павутиною.
З однієї сторони в своїх інсталяціях Чіхара Шіота створює свій особистий чуттєвий світ, який відділений від реальності. З іншої сторони це ніби зоображення нічних жахів, які постійно переслідують художницю. «Сеть из шерстяных нитей окутывает ее во сне, словно паутина, в которой она безнадежно увязла и нервно барахтается, а нити Ариадны, которая вывела бы ее, – нет», – говорит о творчестве японки Питер Фишер (Peter Fisher). Цікаво, що на одну з її інсталяцій "Сліди життя" пішло 300 пар взуття і 13 тисяч метрів червоної нитки.

Інсталяція із свічками ( на жаль, я не занотувала назву і автора) справила незабутнє враження. Ви стаєте у дверному отворі невеликої темної кімнати, навпроти дзеркала. І раптом починають запалюватись тисячі свічок. І у дзеркалі, що навпроти дверей, лише ваш силует в темряві, і тисячі вогників. Неймовірно!!!

Мою увагу привернули роботи фотохудожників. Перша з них – світлина з неоном Сергія Браткова. Сергій Братков мій ровесник. Тому, мабуть, для мене тут все зрозуміло. Покоління, яка виросло в радянські часи зараз не вміє збудувати своє комфортне в наш час і вже. Воно загубилось у пострадянський час між "вчора" і "завтра". І це дійсно так. Особливо це стосується старшого покоління. Інсталяція присвячена осмисленню "нульових" років – "ні мир. ні війна". Нехай живе сьогоднішнє погано, за те, щоб завтра було все гаразд… Хай буде все гаразд …

Друге – серія світлин "Покірність долі" Наташі Шульте У цьому проекті досліджується поведінка людей, які опинились у скрутному становищі, в соціальному середовищі, яке їх відштовхує. В даному випадку це діти з дитячого будинку. Вони безневинні, чисті і взагалі не заслужили такої долі. цікавим є те. що люди можуть змиритись з такою долею і покірно прийняти цей хрест. Особливо це стосується найменш захищених верств – людей похилого віку, дітей. Усвідомлення своєї непотрібності руйнує людину зсередини, особливо це стосується дитини, особистість якої тільки формується. Все це є хвороба суспільства. яку треба лікувати зсередини….

Взагалі, роботи фотохудожників мені сподобались. Вони з глибоким змістом, особливо портрети.
Ну а наостанок кілька робіт, незрозумілих, принаймні мені. Так для загального уявлення про сучасне мистецтво. Воно жтаке багатогранне, що все осягнути важко.

Для прикладу Олександр Ройтбурд. Тріалог
Інталяція. Частина І. Жерсть

Частина ІІ Поклоніння волхвів

Частина ІІІ. Лівий марш.

Художника Олександра Ройтбурда (нар. у 1961 р. ) називають "авангардним дідусем", "ветераном сучасного мистецтва", "патріархом українського постмодернізму". Однак неординарний погляд на речі Ройтбурд виявляє не тільки в живописі. До речі , знайшла про його творчість в розмові з Аксиньєю Куріною на просторах інтернету. Досить цікаво.http://www.pravda.com.ua/articles/2008/01/11/3348254/. Олександр Ройтбурд – найдорожчий сучасний український художник. Його роботи галеристи вважають дуже цінними з мистецької точки зору. Також фахівці в один голос нагадують про міжнародне визнання цього художника – його роботи є в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.
Найвища задокументована ціна на роботи Ройтбурда – 97 тисяч доларів "Прощавай, Караваджо" на аукціоні Phillips de Pury & Company у червні 2009 року. Наразі це найдорожчий офіційно задокументований аукціонний продаж картини сучасного українського художника.
В Україні нижня цінова межа на роботи Ройтбурда складатиме від 15 до 30 тисяч доларів. Трохи начиталась про художника. ознайомилась з його полотнами. і . вірите. якось по-іншому ще раз подивилась на світлини, привезені з бієналє. Таки корисно відвідувати такі виставки.
Далі ще цікавіше. Молодий київський художник (23 роки). Добриня Іванов. Інсталяція "Ноїв ковчег"

Цікаво, сміття зі всіх звалищ столиці використано для такої інсталяції? Може, наше покоління вже переросло і не розуміє такого.
Ми мандруємо залами Арсеналу вже більше години. Чесно кажучи. я втомилась від такої маси інформації. А Експозиція далеко ще не вся переглянута. На жаль. часу в нас обмаль. Пора прощатись з Бієналє. Загалом враження позитивні, як для пересічного відвідувача виставки, а тим паче, не дуже освіченого у питаннях сучасного мистецтва. Хоча, будь-який з відвідувачів знайде щось цікаве для себе. Принаймні, я відкрила для себе фотохудожницю Наташу Шульте, японських художниць. І вже тиждень я живу під враженнями від бієналє.