28 липня 2024 року у Лемківській світлиці м. Чортків відкрилася виставка витинанок народної майстрині, художниці, вчительки Марії Бурдяк. Сьогодні переглядаючи і редагуючи  світлини, зроблені під час імпрези, я натрапила на одній із на напис, зроблений у куточку чиєюсь рукою: «Від рідного дому у світ». Я подумала: «Виставка має іншу назву – «Музика душі».  А хто зробив цей надпис таким гарним жіночим почерком?» Лише здогадки. Вже три роки минуло, як пішла у засвіти відома краянка, «намистина лемківського роду», лемківська мама, як називали її. Народжена в с. Устя Руське Горлицького повіту  Польщі  у 1931 році  а , у 1945 році виселена з родиною у с. Ягольницю на Чортківщині. Саме тут вона разом із однодумцями Іваном Вишовським та Павлом Гербутом створювала Чортківське відділення товариства «Лемківщина».

         Мені не судилося особисто бути знайомою із Марією Несторівною. Вперше я дізналася про неї від Степана Івановича Бубернака. У Народному музеї села Ягільниця  директор музею ( на той час Степан Іванович керував ним) показав мені кілька витинанок Марії Бурдяк і розповів про неї. Тож було цікаво дізнатися, зустрітися і побачити більше робіт лемкині. Але не судилося.

         Дізнавшись про те, що  Ірина Ханенко вирішила показати краянам роботи своєї матері, звісно, я вирішила, що конче мушу побувати у Чорткові.

І ось цей день настав. У Лемківській світлиці, яка розміщена на вулиці Ринок навпроти величного костелу, зібралося доста багато людей. То були представники місцевої влади, члени Лемківського товариства з Чорткова, гості  міста, мешканці Чорткова, які, можливо, просто випадково завітали, –  неділя. Багато теплих слів, теплих спогадів від тих, хто особисто знав Марію Бурдяк. Вона була вчителькою української мови, етнографинею, досліднецею, громадською діячкою. Тож не дивно, що тут присутні почули багато цікавого про життя, діяльність, творчість пані Марії. Звучали лемківські пісні, лемківська говірка. Як це чудово, що лемки зберегли свою неповторну говірку, свою культуру, пісню, навчають її молодих і малих.

         Але я про витинанки. На імпрезі була представлена лише невелика частина з того, що залишила по собі Марія Бурдяк. За словами доньки витинанок близько п’ятисот.  « Від рідного дому у світ», гадаю стає зрозумілим напис на одній із витинанок. Я не зустрічала ніде інформації, щоб пані Марія робила виставки своїх робіт. І ось цей час настав – її маленькі мереживні паперові шедеври вийшли у світ, їх побачили краяни. Можливо, вони оселяться у музеї і не в одному. Коли я оглядала виставку, до мене звернулась незнайома пані: «Ви щось бачите в цьому лемківське?» Чесно кажучи, я якось розгубилася. Сьогодні я точно знаю, о відповіла би : «Я бачу у цих витинанках лемківську душу». Про лемківську витинанку, як вид народного мистецтва русинів, майже нічого невідомо, так скупі фрази. То й не дивно. Папір – матеріал недовговічний, практично витинанки не збереглися. Вони є що хіба у пам’яті людей. А якщо врахувати те, що українці були вигнані із своїх споконвічних земель, то стає зрозумілим, що витинанки, паперові фіранки чи якісь мотиви ніяк не могли зберегтися.

         Лемки витинали в основному з білого паперу, з кольорового рідше. Витинанки Марії Бурдяк, представлені на виставці,  – це мотиви, виконані в переважній більшості з кольорового паперу. Орнамент вирізаний у квадраті, ромбі, крузі, прямокутнику. Із складеного учетверо квадратний аркуш паперу майстриня ножицями витинала листочки, дужки, півкружальця. При розгортанні утворювались витіюваті орнаменти, химерні квіти, зірки, павуки. Витинанки без назв, тож той, хто споглядає ці маленькі 30 см на 30 см паперові шедеври, може довго розглядати кожну, вгадувати образи і давати їм ймення. Кожна з витинанок – неповторна. Але серед розмаїття їх лише одну я побачила з  чітким геометричним орнаментом. Біла на чорному ( так як характерно для лемківської витинанки).Білі паралельні чіткі лінії утворюють квадратну рамку, всередині якої розетка з ромбів, на кожній стороні лінії утворюють ялинки – деревця. Можливо, це спогад про Бескиди?

         Витинанка- це лише одне із захоплень Марії Бурдяк, лише одна із сторінок її насиченого життя. Вона малювала, вишивала, сама створювала неймовірні хрестикові взори для вишивок, віршувала, збирала і записувала народні пісні, обряди.

         Виставка витинанок у Лемківській світлиці – це пам’ять про видатну лемкиню.

p.s. Сьогодні дізналася, що Марія Бурдяк була учасницею першого Всеукранського свята витинанки ( Могилів -Подільський) а також у 2006 році мала виставки своїх витинанок і вишиття у Києві і в Тернополі.

Директор музею "Лемківське село " Віра Дудар-Дидина.

Пані Ірина згадує про маму

 Маленька лемкиня

 Степан Бубернак – засновник Народного музею села Ягільниця

 Лемківська світлиця

Донька Марії Бурдяк – Ірина Ханенко

        Більше світлин можна побачити тут: https://www.facebook.com/media/set/?set=a.7664331113692835&type=3

 Відео тут:https://www.youtube.com/channel/UCbsNPbzYQK0JfkQ2zW6do2A