Напередодні дня Святого Валентина майже усі роблять валентинки – маленькі вітальні листівки у вигляді сердечок, у яких пишуть добрі побажання, слова кохання, пропозиції руки та серця, жарти. Ці маленькі листи зазвичай не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони. Традиційно валентинки виготовляли червоного або рожевого. У давні часи влентинки робили здебільшого власноруч, щоб показати силу кохання тій людині, для якої вона і виготовлялася. Звісно, День Святого Валентина не належить до наших українських свят, але так сталося, що з деякого часу його святкують у нас. Особливо воно полюбилося молоді, підліткам. Вони зовсім не задумуються, мені так здається, над якимсь змістом дати 14 лютого. Радше, це просто данина гарній легенді про кохання і ще один привід романтично висловити свої почуття до коханої людини чи просто до людини, котру ти любиш. Напевно, усім знайома легенда про єпископа Валентина Римського. Коли Валентин сидів у в’язниці, він нібито закохався в сліпу дочку свого ката  і зцілив її.Після зцілення дочки вся родина сановника прийняла християнство. Це викликало гнів імператора , і 14 лютого 269 року єпископ був обезголовлений. Кажуть, правда, що справа була навпаки: наглядач попросив Валентина вилікувати дочку, а та закохалася в опального священика. Перед стратою він залишив їй прощальну записку і підписався: "Твій Валентин". Звідси — і листівки "валентинки" (в ходу з 1800-x рр..). Як би там не казали, а це лише красива легенда, а не свято.

Але я про інше. Про самі валентинки. Яких тільки валентинок тепер не роблять : і малюють, і шиють із клаптиків тканини, і вишивають. А семикласниця Софійка Шишковська вирішила спробувати валентинки витинати. Спочатку вона наносила малюнок на вирізаній з кольорового паперу валентинці простим олівцем і помаленьку витинала маленькими манікюрними ножицями. Спостерігаючи за рухами дівчнки, я порадила їй спробувати витинати без малюнка, ніби малювати ножицями. Софійка спробувала, і от результат – 33 чудових маленьких середець-витинанок готові. Кожна – маленький , ніби мереживний, шедевр, кожна – неповторна. Блакитні і жовті валентинки ( у наших рідних барвах) – подарунки для героїв АТО. Далі ми заламінували Софійчині валентинки, вирізали їх і прикрасили жовтими і блакитними стрічечками. Тут на допомогу Софійці прийшла Юля Гейна, до слова, Софійчина подруга і така ж  велика трудівниця. Адже вона, доки хворіла, намотала 22 ангелики, лялечки і зайчики-обереги для бійців.