Якісь неповних три години – і потяг Тернопіль- Львів вихлюпнув на перон Підзамче натовп пасажирів, серед яких і мене разом із Аллою. Львів зустрів нас сонечком, а не дощем, про який віщували сайти синоптиків. На щастя, їхні прогнози виявились неправдивими. Ура! Парасолька, яку я завбачливо вкинула в сумку, не знадобиться. Сьогодні нам треба потрапити на виставку «Етно-лялька 2014», яка розмістилась у Палаці мистецтв, щоб забрати свої ляльки. Часу було вдосталь, аби в черговий раз насолодитись містом Лева, адже потяг на Тернопіль аж о шістнадцятій тридцять. Так що, Львове, приймай нас у свої теплі кавовво-духмяні обійми! Вже вкотре у Львові, а кожного разу як вперше! Сьогодні ми на пару дружно задирали голови, щоб роздивлятись ліпнину на будівлях. Щоразу, приїжджаючи на Підзамче, не раз ходила вулицею Б. Хмельницького, а не помічала, що на одному з будинків лев’ячу голову обіймають два чудових амурчики!
Є карткова хатка, прянична хатка, а виявляється, ще й карамельна хатка є! Чи то пак , Карамельна майстерня на Краківський! Через вікно вітрини на перехожих дивляться чарівні карамельні звірята – баранчики, зайчики, песики, котики-, у віконце карамельного замку заглядає карамельна принцеса.
І всю цю кармельну смакоту виробляють молоді симпатичні парубки. Кожен охочий може спостерігати. як із – під їхніх рук виходять дивовижні карамельні смаколики, такі як ось це серце, приміром.
Що далі йдеш вулицею, то цікавіше і веселіше! Це – Львів, повний позитиву! Ось якийсь дивак загубив парасольку і валізу із світлинами древнього Львова.
То раптом ти помічаєш перед собою двійника, котрий абсолютно як дві краплини води схожий на тебе! Через мить до тебе доходить, що це – твоє відображення у вуличному дзеркалі, і ти не втримуєшся від того, щоб зробити свою фотку на згадку про львівську зустріч із собою.
Звуки музики… Вони у Львові всюди, так само як і неповторний запах кави. Хлопці з гітарами, піаніст за революційним патріотичним піаніно награє класику, літній чоловік з акордеоном ( це мені чомусь асоціюється із Парижем, у якому я ніколи не була) – це Львів…
Назустріч нам крокують юнаки у вбранні вояків УПА веселі, усміхнені , позитивні, запрошують сфотографуватись.
А там он білявка із карамельками у кошику, золотий фотограф із золотою фотокамерою, з яким залюбки фотографуються гості міста.
А гостей у Львові як завжди не меншає, навіть зараз.
Групи туристів із Німеччини, Польщі, Росії, Харкова, інших міст Сходу нашої країни заполонили Площу Ринок.
А далі, звісно. наш маршрут – у кав’ярню. У мене є у Львові улюблене місце, де я люблю пити каву, коли приїжджаю сюди. Це затишна кав’ярня на Вірменській. Тут особлива кава №3, тут стертий сотнями тисяч мештів поріг, тут в кутку стоїть стареньке піаніно, тут – дихання століть.
Посидівши за філіжанкою кави, насолодившись теревенями, рухаємось до Палацу мистецтв.
Помилувавшись жовто-гарячим цвітом гліцинії ( хочу вам сказати, краса неймовірна!) , йдемо у палац. Там на виставці "Етно-лялька-2014" нас чекають наші лялечки. Їм уже пора додому.
І от ми вже блукаємо тихою залою Палацу серед ляльок, лисичок, пташок, відьом, ангелів. Неймовірна казкова атмосфера!
Не хочеться йти звідси, та що поробиш – скоро і на потяг.Але на прощання влаштовуємо невнличку фотосесію на замках Львівщини, які виявились зовсім поряд- на задньому дворі Палацу.
Мавка і Десятиручка, звісно. прилаштувались на дереві, як їм і належить.
Наші лялечки почували себе справжніми господинями замків. Тож і їм буде що згадати. Ну, що ж, до нових зустрічей, наш позитивний Львове!
Надзвичайно захоплююча розповідь!! Враження, що крокувала по місту Львів разом з Вами) …І хочу туди знову!!)))
Дякую, Оксаночко, за коментар. Сподіваюсь, не за горами ще одна подорож . Я у Львові буваю частенько))) Так що заглядай.