Ви вірите в казку? Ні? Ну, то хоча б у маленьке диво, ну хоча б у свято,  хоча б у такий день як свято Миколая? Ну, хоч трішечки.  А я вірю!

Диво почалось із самого ранку. Я стояла на зупинці «Збаразький поворот», чекала на який – небудь транспорт, який довіз би мене на масив «Дружба» . Маршрутки щось довгенько не було. Аж на тому боці показався тролейбус. Може, «одиничка», –  подумала я. – Значить пощастило. І справді, засвітився вогник повороту, це справді був перший тролейбус. Не просто тролейбус, а  «Тролейбус щастя».    Дорогі мої, якщо у вас настрій     геть нікудишній, дочекайтеся цього рогатого, веселого щасливого тролейбуса. Ну і що , що спізнитеся , зате отримаєте порцію позитиву. Я зайшла у тролейбус, вмостилась у крісло, і… «З святом Миколая вас!» – продзвенів над моєю головою веселий дівочий  голос,  і  простягнулась рука із цукеркою, справжньою. Те ж саме відбулось із моїм сусідом. Дівчата у червоних новорічних ковпаках швиденько поспішили  далі  по салону. Сусід розгублено пробурмотів : «А   гроші?», на що  я його заспокоїла, мовляв, сьогодні  безкоштовно возять.  Ну, це, звісно, я пожартувала, бо салоном вже просувалась поміж здивованих пасажирів усміхнена пані Оля Зозуля у синьому костюмі і синьому ковпачку – кондуктор веселого щасливого тролейбуса.

Оскільки їхала я майже до кінцевої, то мала можливість поспостерігати за пасажирами, які заходили у тролейбус на зупинках.  Перша реакція – великі очі і усмішка, яка з’являлась на їхніх здивованих обличчях. Ну ще б пак ! Адже не у кожному міському тролейбусі чи у маршрутці у тебе над головою літають ангелята, висять великі цукерки, падають білі мереживні сніжинки, усміхаються сніговички, справжнісінькі живі снігуроньки Світлана і Таня і веселий кондуктор пані Оля.

Одна із пасажирок молода дівчина не втрималась від того, щоб запитати пані Олю, чи ще є такі тролейбуси. Виявляється, поки що три. Один – «Слава Україні». Саме в ньому я їхала кілька днів тому. Чесно, кажучи, була теж зворушена. Дуже патріотичний тролейбус. Кожен охочий може написати листа бійцям  і вкинути у поштові мішки, прилаштовані біля дверей. А ще салон прикрашений національною символікою і дитячими малюнками, у яких тернопільська дітвора втілила свої мрії про мир, про єдину Україну.

Як розповіли мені дівчата, які пригощали пасажирів цукерками, ідея створити такий тролейбус щастя народилась у працівників підприємства «Тернопільелектротранс». Це сподобалось і пасажирам, і начальству.  До проекту долучились студенти ТНПУ ім. В. Гнатюка. Незабаром ще кілька таких тролейбусів щастя курсуватимуть вулицями файного міста Тернополя на радість і тернополянам,  і гостям. А ще цікаво, що оформлення тролейбусів щастя буде і сезонним, і відповідно до свят . Я собі уявляю: наступила весна – і в тролейбусі щастя заспівали пташки, зацвіли проліски! Весело!

Ось і моя зупинка, а так не хочеться виходити. Наступного разу чекатиму тільки Тролейбуса щастя!

Хочеться подякувати працівникам «Тернопільелектротранс» і всім, хто допомагає їм у створенні казки для тернополян . Адже «Тролейбус щастя» – це ще одна родзинка файного міста  А ми ж любимо своє місто, чи не так?

Хоча ми живемо у нелегкий час, але ж трішки позитиву, трішки щастя ніхто ж не відміняв. 

 У тролейбусі "Слава Україні"