Ганнуся сиділа коло вікна і сумно дивилась крізь скло на сірі , чорні голі дерева, брудні калюжі, в яких хлюпалися сірі-сірі хмари, на краплинки дощу, які сумно сповзали по віконному склу. І від усієї цієї картини, обрамленої віконною рамою, їй ставало ще сумніше. Ще б пак! Сьогодні ж Різдво, а за кілька днів – Новий рік! А сніг! Куди він подівся? Може, там, у небесній канцелярії (бабуся розповідала, що є така канцелярія), переплутали пори року? Чи не перегорнули листок календаря? "Сьогодні ж двадцять п'яте грудня! – вголос подумала Ганнуся. – Хочу снігу, хочу ліпити сніговика, як завжди у цю веселу різдвяну пору". "Ти щось сказала, доню?" – почула дівчинка мамин голос. Мама тихенько зайшла до кімнати. "Авжеж, мамусю. Мені сумно, тому що нема снігу… А я так хочу зліпити веселого Сніговичка!"- відповіла Ганнуся.
Статті з тегом:Новорічно-різдвяні подарунки