Як і обіцяла, сьогодні пролпоную свій МК . Робимо Кізоньку Мамуню. Для виготовлення іграшки нам потрібно:
джутовий шнур, бавовняні біла та червона нитка, клаптик барвистої тканинки, вишитий клаптик для фартушка, намистини ( дві для очей-чорні або сині, більші (12) червоні для намиста), ножиці для розрізання шнура (тканинку ми рвемо), клей ПВА. А також коробочка з-під ліків. Це якщо ви хочете зробити кошичок для Кози.
Якось перекладала свої вишивані скарби і натрапила на старезні рушниик, обрус і запаску. Їхні краї оздоблені плетеним мереживом. У нас на Тернопільщині плетене мереживо називалося гавт. Зокрема,так називали плетене мереживо у с. Великі Чорнокінці Чортківського району Тернопільської області. Рушники, які на цих світлинах із с. Козівка Тернопільського району Тернопільської області. Не знаю достеменно, що саме малося на увазі під гавтом – чи плетене гачком, чи плетене вузликами мереживо, але останнє, зокрема, те, що на цих виробах – це не що інше, як макраме. А рушникам, запасці цим уже близько восьмидесяти років. Мої родичі навіть і слова такого не знали "макраме" – вузлики та торочки собі. Останні мої лялечки із шнура – теж вузликові, то чому б їх не одягнути у вузликові запаски? Ось і вийшло тріо у гавтових запасках. До слова, не треба плутати "гавт" і "гаптування". Гаптування – це техніка гладь. Так її називають у с. Миколаївка Бучацького району на Тернопільщині і не тільки там.
Сьогодні ще один майстер-клас ляльки – мотанки на кукурудзяному качані. Для мотання цієї лялечки потрібно невеликий тереблений качан сантиметрів 20 висотою. Квадратний клаптик тканини заповнюємо травою, наприклад, запашною м'ятою, перемотуємо ниткою, зав'язуємо на три вузлики. Маємо голівку. Далі качан обмотуємо такою ж тканинкою, примотуємо голівку. Далі – майстер-клас на світлинах.
Давненько я не проводила для своїх читачів майстер-класів. Тож сьогодні для вас – лялечка із джутового шнура. Схожий Мк у мене вже був ( див. МК "Нитяні панянки" http://lelitka.te.ua/nevyhadana-istoriya-abo-chudove-perevtilennya-kolorovyh-nytok/#more-1132). Тож цей я трохи вдосконалила. Дуже мені сподобалось робити ручки такі пружні і гнучкі. А головне – їх можна і вгору підняти, і опустити. Ідейку таку мені підказала пані Алла Шушкевич. В такий спосіб можна робити як і маленькі лялечки -обереги, так і більшечкі. А ще ними можна гратися. Адже ручки вони мають рухомі. Отож, МК у світлинах. Він доволі короткий, бо схожий уже був. І часу, щоб зробити таку ляльку, зовсім небагато потрібно. Більше часу, напевне, треба, щоб одягнути її. До слова, такій ляльці пасують лляні шати, або з мішковини. Вона, як кожна пані, прагне бути гарною і привабливою. Тож зробіть їй прикраси із дерева, шкіри, лляних, вовняних ниток тощо. А віночок – із паперових квіточок ( такі робили у нашім краї в давні часи).
Сьогодні робитимемо лялечку-берегиньку. Для її виготовлення потрібно зовсім трішки часу, нитка, невеликі клаптики тканини, синтепон і добрі думки. Напевно, останнє з перліченого чи не найголовніше, адже призначена лялька для дорогих людей, тих, хто зараз на захисті нашої Вітчизни. Тож запрошую долучитися всіх небайдужих до створення оберегу. А у п'ятницю ми чекатимемо на вас із листами, подаруночками для бійців у музеї-бібліотеці національної іграшки №5 у файному місті Тернополі. Там відбудеться черговий майстер-клас за участю тернопільських майстринь.
Минув другий тижень безкоштовних курсів англійської мови в бібліотеці-музеї національної іграшки №5 для дітей, які проводять волонтери з Канади: Тарас Малюжинський і його помічниця Наталія Совінська.
Крім занять з англійської мови, діти мають змогу відвідати майстер- класи. Так на минулому тижні вони навчились робити ляльки мотанки під керівництвом тернопільської майстрині, моєї колеги Алли Шухевич. Ляльки- обереги були передані бійцям в зону АТО.
Давно хотілось спробувати у ляльках дві речі: поєднати шоколадний колір з рожевим і якось пристосувати витинанку! Ось перша спроба. Тож жартома назвала ляльку-мотанку княгиню Зефіра в шоколаді, бо після закінчення роботи така вона мені видалась солодка, як рожевий зефір у шоколаді. Звісно, зовсім не по-слов'янськи нарекла, але солодко. Рожева тканинка ( бавовняна бязь), клаптик якої мені нещодавно подарувала пані Алла виявився дуже доречним, оскільки пречудово піддався витинанню. Тож вийшла така витинанкова спідничка і шалик на шию.
Минуло два тижні довгоочікуваної відпустки. Нарешті не треба перевіряти зошити, готуватись до уроків, не… ну ще багато чого не треба робити. Зате можна собі дозволити більше часу приділити своїм улюбленим заняттям. Нитки, клаптики мережива, мішковини, лляне ( а може, конопляне) домоткане полотно, дерев’яні намистинки нарешті дочекалися уваги їхньої хазяйки. Першою народилась маленька подорожниця ( щоправда трохи раніше – у кінці травня) братові у дорогу. Він саме мав від'їжджати в Італію. Потім довелось трохи «перепочити» на екзаменах, довести до пуття класний журнал, навести щось подібне до ладу на робочому столі і під столом (не вдома) і… поринути у відпустку. Щоправда починаю помічати, що дні цієї самої така бажаної, такої довгожданої відпустки стрімко летять як корейський експрес. А стільки планів…
Сьогодні вперше у Центрі мов та туризму Юлії Костюк ( http://smart-center.com.ua) пройшов майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки. Дві години приємного спілкування, релаксу і чаклування над лялечками. Чесно кажучи, йдучи у Центр, хвилювалася, бо для дорослих я ще МК не проводила. Але за кілька хвилин була таке відчуття, що з Галею, Танею і найменшенькою Вікою ми знайомі давно-давно. Все ж, мені здалося, найбільше переживала маленька Віка. Але під кінець вона свою лялечку вдягнула у спідничку по-своєму. Отож її красуня вийшла у пишній спідничці. Досить швидко мої учениці второпали найскладніший елемент- мотання сакрального хреста. Правда, ми обмежились одним кольором. Як для першого разу, вийшло гарно. Здається, усі були задоволені. Принаймні, готуємось до наступної зустрічі. Сподіваємось, що наша компанія розшириться. Адже ми не тільки бавимося ляльками? але й про жіночі штучки спілкуємось – релаксуємо з користю. Тепер дівчата клаптики складатимуть, а не везтимуть на горище у село.
Якісь неповних три години – і потяг Тернопіль- Львів вихлюпнув на перон Підзамче натовп пасажирів, серед яких і мене разом із Аллою. Львів зустрів нас сонечком, а не дощем, про який віщували сайти синоптиків. На щастя, їхні прогнози виявились неправдивими. Ура! Парасолька, яку я завбачливо вкинула в сумку, не знадобиться. Сьогодні нам треба потрапити на виставку «Етно-лялька 2014», яка розмістилась у Палаці мистецтв, щоб забрати свої ляльки. Часу було вдосталь, аби в черговий раз насолодитись містом Лева, адже потяг на Тернопіль аж о шістнадцятій тридцять. Так що, Львове, приймай нас у свої теплі кавовво-духмяні обійми! Вже вкотре у Львові, а кожного разу як вперше! Сьогодні ми на пару дружно задирали голови, щоб роздивлятись ліпнину на будівлях. Щоразу, приїжджаючи на Підзамче, не раз ходила вулицею Б. Хмельницького, а не помічала, що на одному з будинків лев’ячу голову обіймають два чудових амурчики!
25 Лип, 2015 |
