29 Бер, 2016 |
Крутиться гончарне колесо, немов колесо машини часу. Сидить гончар за кругом, натискує педаль і підганяє колесо. Так було сто тисяч років тому. Так само відбувається і зараз, у вік комп’ютерів, електромобілів та інших досягнень науково-технічного прогресу. Час іде, а гончарне ремесло – вічне. Як вічна пісня тиха гончарного круга, осяяного сонячними променями у вікні. Якесь умиротворення настає в душі, коли спостерігаєш за роботою Майстра, коли з шматка сірої, такої зовсім непривабливої на вигляд, глини народжується чи то витончений глечик, чи горщик, чи веселий куманець…
Читати далі
Статті з тегом:файне місто Тернопіль
Картинки з вернісажу
Сьогодні у Тернопільському обласному художньому музеї – вернісаж художників – аматорів, учасників обласного конкурсу творів образотворчого мистецтва. Для мешканців і гостей файного міста – це ще одна чудова нагода поспілкуватися із прекрасним.Вернісаж відкрив директор музею Ігор Дуда. Враження від виставки просто неймовірно чудові . Серед учасників і зовсім молоді , такі як Андрій Пістун і студентка інституту мистецтв ТНПУ ім. В. Гнатюка Тетяна Байдак. Андрій представив на конкурс дві роботи "Безликий" І "Богиня іллюзій", Тетяна – три різнопланові акварельні роботи :"Натюрморт", "Осінь", філософсьий портрет "Життя". Тетяна навчається на другому курсі.. Андрій не має спеціальної освіти, вчиться художньої майстерності у тернопільського художника М. Кафтана, у художника, який малює настрій. На виставці три великі його полотна зустрічають відвідувачів широко розкритими оченятами дівчинки, в яких застигла сльоза, розпростертими руками-крилами мужнього захисника Вітчизни з тих героїв, що не вмирають, полум'ям свічі воєнного натюрморта з атрибутами війни. Учень М. Кафтана Андрій малює плоди своєї уяви і фантазії. Такими є роботи, з якими він взяв участь у конкурсі. А ще – любить писати пейзажі. Ну і, звісно, вразили колоритом, якоюсь променистою сонячністю ( слово вигадал таке!) картини Тетяни Бальбус, саме вона стала переможницею конкурсу.
Відкриття пам’ятника юному герою визвольних змагань
Сьогодні у файному місті Тернопіль відкрили пам'ятник юному герою визвольних змагань українського народу Славкові Луцишину. Він народився 22 травня 1908 року у с. Загребелля під Тернополем на колишній вулиці Болотній (тепер – Чумацькій). Загребелля давно злилося із містом. Пам'ятаю, як ми приїхали із Чернігівщини у Тернопіль і оселились у татових друзів "на Загребеллі". Назви вулиці вже й не пам'ятаю, але так і говорили, що живемо на Загребеллі. І оце прожила 45 років у Тернополі, а лише тепер вперше почула про маленького героя. Якось аж не по собі – соромно, образливо, що ми так погано знаємо свою історію, своїх героїв. Слава Богу, що є люди, які хоч тепер відшукали, повернули із забуття нове ім'я. Це надзвичайно важливо для усіх нас, для наших дітей, онуків, майбутніх поколінь. Ініціаторами встановлення пам’ятника Славкові Луцишину є група тернополян, яку очолює історик Сергій Ткачов. Активно долучилися до встановлення цього пам’ятника і активісти громадської організації “Міщанське братство”. Автор скульптури – Дмитро Пилип'як. "Увінчує скульптуру – птах – галка. Галки – птаха, яка була гербом с Галичини. Славко був галичанином, він відстоював свою землю," – розповів автор.
Карамельний рай у файному місті
А у нас в квартирі – газ, а у вас?
А у нас сьогодні кішка родила вчора кошенят, а у вас?..
А у нас…
А у нас, скажуть львів'яни, є Майстерня Шоколаду, є Майстерня Карамелі. А у вас, тернопляни, що таке особливе є?
День лялькаря у бібліотеці-музеї
21 березня у світі відзначався Міжнародний День лялькаря.
Багатьом відомо, що відзначати у всьому світі Міжнародний день лялькаря запропонував відомий діяч лялькового театру Джівад Золфагаріхо з Ірану.
Читати далі
Глянь, моя дитино, через Україну, через нашу хату вже качки летять…
Мимоволі згадалась ця гарна стара пісня, коли минулої середи йшли з онуком через рідний парк Топільче. Була чудова післяобідня пора У неймовірно блакитному небі ніби розпластав крила велетенський білий птах ( схожий на лебедя – підмітив Артемко). Але вже десь за якусь часину почало сутеніти, і небесное шатро зарожевіло.
“Тролейбус щастя” у файному місті або Враження пересічного пасажира
Ви вірите в казку? Ні? Ну, то хоча б у маленьке диво, ну хоча б у свято, хоча б у такий день як свято Миколая? Ну, хоч трішечки. А я вірю!
Диво почалось із самого ранку. Я стояла на зупинці «Збаразький поворот», чекала на який – небудь транспорт, який довіз би мене на масив «Дружба» . Маршрутки щось довгенько не було. Аж на тому боці показався тролейбус. Може, «одиничка», – подумала я. – Значить пощастило. І справді, засвітився вогник повороту, це справді був перший тролейбус. Не просто тролейбус, а «Тролейбус щастя». Дорогі мої, якщо у вас настрій геть нікудишній, дочекайтеся цього рогатого, веселого щасливого тролейбуса. Ну і що , що спізнитеся , зате отримаєте порцію позитиву. Я зайшла у тролейбус, вмостилась у крісло, і… «З святом Миколая вас!» – продзвенів над моєю головою веселий дівочий голос, і простягнулась рука із цукеркою, справжньою. Те ж саме відбулось із моїм сусідом. Дівчата у червоних новорічних ковпаках швиденько поспішили далі по салону. Сусід розгублено пробурмотів : «А гроші?», на що я його заспокоїла, мовляв, сьогодні безкоштовно возять. Ну, це, звісно, я пожартувала, бо салоном вже просувалась поміж здивованих пасажирів усміхнена пані Оля Зозуля у синьому костюмі і синьому ковпачку – кондуктор веселого щасливого тролейбуса.
З Україною в серці творили дива вихованці зимової школи “Дивосвіт”
Напередодні свята Святого Миколая у веселій країні "Дивосвіт" (гадаю, ви знаєте, що так називається школа. створена чемпіонкою світу Лілією Проць та бізнесменом Віталієм Мариновським) дітлахи робили диво-ангелят. Скажу вам по секрету, у ангелят претворились вухасті зайці. Таке собі чарівне перетворення. Справа в тому, що народились наші ангелята за МК народної забавки зайчик -на -пальчик.
Передріздвяний вернісаж
Все менше днів залишається до новорічно-різдвяних свят. 13 грудня – Андрія, там і Миколая, якого так чекають і малята, і дорослі, Новий рік, за ним – Різдво. Так хочеться казки, дива. Різдвяну казку подарували тернополянам сьогодні діти файного міста. В Українському домі відкрилась дивовжна виставка-конкурс новорічно-різдвяних композицій "Замість ялинки – зимовий букет". Це- міський етап Всеукраїнської виставки-конкурсу.Чого тут тільки не було! І різдвяні дідухи, і солом'яні дзвіночки, і традиційні українські "павуки" із соломи, і цілі мереживні витинанкові композиції. Тут можна побачити персонажів вертепу із бісеру і кераміки, ангелят-мотанок і витинанкових ангелят, величезний різдвяний вінок, прикрашений сухими кружальцями лимону, яблук, шипшини, горіхів. Дивишся на всю цю красу, і серце радіє від того, що стільки у нас талановитих діток. Різноманітність технік, матеріалів, ідей просто вражає!
П’ятий благодійний особливий
Цієї події чекали з нетерпінням V Благодійний шкільний фестиваль все-таки відбувся. Чому «все-таки». Чесно кажучи, з початку вересня були сумніви – проводити чи не проводити. В країні війна…. справжня війна, а ми співатимемо… Але чим далі йшов ворог вглиб країни, чим тривожнішими ставали новини, тим більше я розуміла, що цей фестиваль потрібний. Нам, кожному маленькому артисту, і головне – тим, хто там, в самому пеклі боронить нас, нашу Україну від цієї клятої рашистської чуми. Воїнам потрібна допомога, підтримка. А що можуть діти? Чим можуть вони допомогти? Відповідь була однозначною – ми маємо співати! Адже зірки організвують концерти у такий скрутний для країни час, щоб зібрати кошти і допомогти захисникам. А маленькі зірки чим гірші? Отож ми сказали фестивалю «Так»!