Знову і знову слухаю, дивлюсь новини… Так хотілось вірити, що це справді помилка… “Пані та панове! Сталася порівняно приємна помилка. В запалі бою трохи переплутали – думали, що все. Його привезли, як тіло, але лікарі таки відкачали. Пульс був настільки слабкий, що тільки лікарняне обладнання виявило наявність серцебиття. Хвала Богe, побратим Світляк не загинув. Він поранений, в шпиталі, вже прооперований, але у важкому стані. Моліться за одужання Воїна! Цю радісну звістку повідомляють друзі Андрія Дрьоміна”, постили на Фейсбуці.
Помилка…
Немає Ігоря Присяжнюка, немає дванадцяти білорусів, котрі загинули, захищаючи Україніу, немає… Війна забирає найкращих, соколів…
Але вони, ті соколята, піднімаються в небо і звідти світять і зігрівають світ. Вони прагнули щастя, кохання, вони мріяли і сподівались. А понад усе любили Україну.
Слава героям і вічна пам'ять про них у наших серцях!
Серце стискається від болю, а руки стискають ножиці і вони самі витинають. Витинають соколів…
… та стало відомо. що була то не не помилка…
-
Андрій Дрьомін загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом у ході зіткнення з терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових — гармату й кулемет заклинило, заглухнув двигун БМП, по вояках почали стріляти з кулеметата снайпери, в ході бою двох військових було вбито, п'ятьох — поранено. Андрій Дрьомін отримав п'ять куль. Загинув разом із Миколою Березовим — той кинувся рятувати Андрія, але й сам потрапив під обстріл.
Могила Андрія Дрьоміна
Похований у рідному селі на цвинтарі біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці.14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). - «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[
І як вам стаття?