Ці слова належать Костянтину Григоровичу Паустовському, видатному російському письменнику, прямому нащадкові гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного по батьківській лінії. Прадід його Григорій Паустовський після зруйнування Січі отримав дворянство. Сам Костянтин Паустовський хоч і писав російською мовою, на запитання Миколи II відповів, що він українець (малорос),але серед його предків є поляки, росіяни і турки .
А як ми, українці, самі ставимося до своєї рідної мови? Коли дивишся передачі по телебаченню, рекламні "шедеври-ролики", у яких звучить "уходячи" та багато інших перлів, то хочеться плакати над мовою, котру так плекали великий Кобзар, нескорена Леся і Каменяр і котру ми самі так безжально нищимо своєю байдужістю. Ну, подумаєш, на рекламному щиті орфографічна помилка – байдуже. А русизм – ну то й що, хіба незрозуміло, про що йдеться? Ось так і проходимо мимо ми , дорослі, ніби-то не помічаючи цього. Байдуже нам, що це читають діти. Нам байдуже… Може, хтось хоче мені заперечити? Нам не байдуже, мовляв. Вірю. Байдуже тим, хто замовляє рекламу, афіші, оголошення; байдуже тим , хто все це розміщує. Напевно, байдуже, бо головне – гроші, зароблені на рекламі. Нам варто було би мати поліцію з грамотності у кожному місті, на кшталт поліції моралі.

Не хлібом єдиним…Найбагатший той, хто володіє рідною мовою. Це не я сказала, а Володимир Голобородько- український журналіст, письменник-сатирик, член Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих. Письменник вважає, що "мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів".
Мабуть, так воно є. Адже "шедеври" вуличної друкованої творчості рябіють неправильно вжитими словами, русизмами, тавтологіями, я вже не кажу про орфографічні помилки. Я не претендую на звання супер-знавця української мови, але претендую на звання небайдужої людини. Мені не все одно, що написано на білборді, театральній афіші, в дитячій книжці, шкільному підручнику (останні, до речі, – це окрема тема) чи просто в приватному оголошенні. Хочу , щоб у моєму рідному місті я чула чисту, співучу мову, приправлену неповторними лемківськими, бойківськими, галицькими та іншими говірками, а не вигуки на зразок "вау" або щось подібне. Я хочу, дуже хочу, щоб ми не буди дикунами! Адже "яка людина, така й мова" (Сенека Лукрецій Анней)
.
А ще дуже мені подобається такий вислів:
"Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою." Ці слова належать Сааді (персидський поет-мораліст, який жив у 12-13 століттях).

Мої читачі вже знають, що у мене є друг, з яким я ніколи не розлучаюсь. Ну, майже ніколи. Правильно, цей друг – фотоапарат. Блукаючи вулицями рідного Тернополя, я фотографувала мовні "перлини" міста.
Хочеться поділитись. Можливо, автори цих " перлин" звернуть увагу і виправлять помилки…
На перший погляд, ніби помилок нема. Але… слово комп'ютери пишеться з апострофом!

А тут просто оазис помилок! Головне – щит великий, розміщений високо, видно далеко! Це на вулиці Хмельницького.
Читаємо і виправляємо:потрібно "вм'ятина" замість "вмятина", "полірування" замість "поліровка", "фарбування" замість "покраска". Ну, а що таке "обезшумка", я не знайшла в жодному з тлумачних словників, нема такого ні в російсько-українському, ні в українсько-російському орфографічних словниках… Може, це щось професійне?

Із вживанням прийменників у наших творців реклами просто біда. Перекладають дослівно з російської! Зокрема це стосується прийменника по, який у російській мові вживається зовсім в іншому значенні, ніж в українській.

Ось тутечки – "по доступних цінах" (російською "по доступным ценам"), а має бути "за доступними цінами".
Або ось на цій світлині:"книги для жінок по кулінарії, вишивці, в'язанню.".. Правильно було б написати "книги з кулінарії, з вишивки". Прикро, що цей напис зроблено на віконному склі "Книгарні", що на Руській.

Мало би бути "майстер з манікюру".

На наступній світлині слово "перевіз" вжито неправильно. У Великому тлумачному словнику (упорядник Б. Грінченко) слово "перевіз" тлумачиться, як переправа (через річку). "Ой пішли чумаки в дорогу, дійшли вони до перевозу".
Слово "перевезення" вживають тоді, коли йдеться про переміщення до місця призначення. Слід вживати словосполучення "вантажні перевезення", "пасажирські перевезення".

Чергова порція русизмів.

Дуже яскрава, гарна рекламка. Але… Російською "подросток", а українською – "підліток". Тому маємо "підлітковий одяг", а не "підростковий". Далі – "носки", вони ж "шкарпетки"!

Дуже шкода "рижого", тобто рудого песика! "Якшо" – як говоримо, так і пишемо?

А далі оголошення про роботу. Дуже актуальне на сьогоднішній день. Але потрібно зауважити, що НАЛАДЧИК
-чица лагодільник, -ниця, ладнач (-ча), -начка, налагоджувач, -вачка, направник, -ниця; (настройщик, -щица) настроювач, -вачка. Напевне, все-таки доцільно було би тут вжити саме "налагоджувач".Як перекласти НАЛАДЧИК

ПРИХОЖАЯ
передпокій (-кою), передник (-ку), присінешня, прихожа. [В передпокою я стояв на варті (Грінч.). Увійшов до попа у хату, стою у переднику (Черніг.). В його присінешній чекали гонці, що мав він розсилать (Стор.). Швачка наймала дві світлички з прихожою (Кониськ.)]. Чи не правда, що українське "передпокій " звучить милозвучніше, ніж тверде "прихожая"? Від нашого віє затишком. Хоча бачимо , що у Б. Грінченка є і те, й інше слово.
Солодка тема з гірким мовним присмаком. Обожнюю морозиво. Але кожного разу, коли бачу рекламу від "Ласунки", чомусь пропадає бажання ним поласувати. Я десь розумію, що творці реклами хотіли використати гру слів. Але в українській мові нема ні "пожару", ні "жари". Є спека, а особливо цього літа, і бувають пожежі, на жаль.


Продовжують тему спеки путівки, що горять…

Вже б ліпше було би , щоб вони горіли по-російськи!
Закликаю земляків словами поета Максима Рильського:
"Не бійтесь заглядати у словник:
це пишний сад, а не сумне провалля…"
Нехай повернеться традиція мати вдома томики різних словників. Ніякий комп'ютер не зробить грамотного перекладу і не навчить мови. Це стовідсотково!©