Сьогодні надворі – справжня весна, завтра вступить у свої права квітень, цвітень. А ще цей весняний місяць називали лукавець ( через примхи погоди), снігогон (бо течуть струмки, забираючи з собою залишки снігу). Мабуть, колись , у сиву давнину і справді у квітні наступала дружна весна із дзвінкими струмочками, пташиним гомоном, лагідним сонячним промінням, небесною блакиттю, рясним цвітінням весняних квітів. Тому й називали місяць так гарно. А дівчаткам, які народжувались у квітні, батьки дарували ім’я Цвітана.

Це ім’я, як і багато інших, не занесені до списку церковних. Тому люди, яких батьки назвали ними, не мають Дня ангела. Це несправедливо! Мабуть. дбайливі батьки дають у таких випадках подвійні імена. Ім’я Цвітана означає «народжена у квітні (цвітні)». Цим гарним старослов'янським іменем називають дівчаток найбільше у Болгаріїї, але зустрічається воно і в Україні.

Сьогодні народилася і моя лялечка, то ж і назвала я її Цвітана. Її виготовлення не займає багато часу. Складається вона з трьох частин: голівка (квадратний клаптик тканини), наповнена синтепоном або ватою, і двох щільних скруток з тканини, з яких одночасно виходять ручки. тулуб і ніжки. Це старовинний спосіб творення ляльки. Щоб утворити плечики, достатньо щільно перемотати кілька рпазів тулуб разом з опущеними ручками міцною ниткою.  Насамкінець примотуємо до голівки перуку з ниток (бавовняних, лляних чи вовняних). Залишилося вдягнути і взути ляльку. Одяг лялечки можна знімати. Адже це ігрова ляля. А дівчатка люблять шити своїм «діткам» обновки. Спочатку з мамою, а згодом і самі.

Я зумисне не деталізую процес виготовлення ляльки, бо вважаю, що кожен, хто її робить, на якомусь етапі вносить щось своє. Тобто моя лялька – це лише привід долучитися до творення іграшки разом з дитиною, до надання можливості для польоту фантазії. Діти ж  нереально чудові фантазери! А ще , от побачите, їм дуже захочеться намалювати личко!