"Червона Шапочка" – улюблена казка багатьох поколінь. Сюжет про дівчинку, яку підманув вовк, була розповсюджена у Франції та Італії з Середньовіччя. Звісно, той Середньовічний сюжет далеко не для дитячих вух. У радянські часи (1977) був створений чудовий двосерійний музичний фільм Леоніда Нечаєва "Ще раз про Червону Шапочку" за мотивами казки Шарля Перро. У головних ролях були славнозвісні актори Рина Зелена — Бабуся,Євген Євстигнєєв — Звіздар, Ролан Биков — Мисливець, Володимир Басов — Худий Вовк, Галина Волчек — Вовчиця. Червону Шапочку зіграла тоді ще нікому невідома маленька Яна Поплавська. І, звичайно, усім полюбилась весела пісенька Червоної Шапочки з цього фільму :"Если долго, долго, долго…"
Шарль Перро літературно обробив народний сюжет, перетворивши його на дитячу казку із щасливим кінцем.
Казка була надрукована в 1967 в Парижі, в збірці «Казки моєї матінки Гуски, або Історії минулих часів із повчаннями», відомішої як «Казки матінки Гуски».
А також дві різні версії казки були переказані братам Грімм, перша Джанетт Хассенпфлаг (1791–1860) і друга Марією Хассенпфлаг (1788–1856). Брати використали перший варіант як головну частину казки, а другу як продовження. Казка під назвою «Rotkäppchen» була включена в перше видання «Kinder- und Hausmärchen» (Дитячі і сімейні історії, 1812).[5]
Перша частина казки у варіанті братів була майже однакова з варіантом Перро, але із щасливим кінцем: мисливці, які проходили повз хатку, почули галас, вбили вовка, розрізали йому живіт і врятували бабусю із онукою. Цей епізод співзвучний із закінченням казки «Вовк і семеро козенят», яка, ймовірно, і є джерелом цієї частини. Також можливо, що закінчення було взято з п'єси «Життя і смерть Червоної Шапочки», яка була написана в 1800 німецьким письменником-романістом Людвигом Тіком.
Червона Шапочка порушує наказ матері, яка просила доньку йти до бабусі, ні на що не відволікаючись. Мораль у завершені як попередження неслухняним дітям: «Відтепер я ніколи не стану в лісі звертати в бік зі своєї стежки і буду твердо дотримуватись того, що наказувала матінка».

Отож перша моя лялечка із нової Казкової колекції нитяних панянок саме вона – Червона шапочка. Знайомтесь.

Червона шапочка

Наступна лялька – героїня російської народної казки "Червоненька квіточка", записаної С. Т. Аксаковим. С. Т. Аксаков почув цю казку від няні Пелагеї під час своєї хвороби у дитинстві.Ця казка – одна із літературних адаптацій давньогрецького міфу про Ерота і Псіхею або чарівної казки"Красуня і Чудовисько", яка відома у кількох варіантах. Найпоширенішим вважається варіант, опублікований Жанною – Марі Лепренс де Бомон у 1757 році. Широко відомими є радянський мультфільм "Червоненька квіточка" (1952, "Союзмультфильм"), радянський художній фільм 1977 року( кіностудія імені М. Горького, у головних ролях тоді знялися Марина Ільїчова, Лев Дуров, Алла Демидова, Олексій Чернов, Олександр Абдулов, Валентин Гнеушев, Ольга Коритковская, Олена Водолазова, російський фільм-фентезі 2008 року.

Червоненька Квіточка

Білосніжка (нім. Schneewittchen) — персонаж, відомий нам за казкою братів Грімм. Білосніжка — красива дівчина, яку зла мачуха вигнала у ліс. Вона знайшла притулок у лісових мешканців – семи гномів (нім. Zwerge). Зла заздрісниця – королева отруїла Білосніжку яблуком, але та воскресла від поцілунку прекрасного принца.
Казка народилася в Німеччині. Казкова історія про Білосніжку перегукється із пушкінською «Казкою про мертву царівну та сімох богатирів» і східноафриканською казкою «Чарівне дзеркало», де замість семи гномів чи семи богатирів десять мисливців.
А я уявила собі Білосніжку саме такою))

Білосніжка

З дитинства любила казку О. Толстого "Золотий ключик або Пригоди Буратіно"(1932). Ця геніальна повість-казка написана за мотивами казки італійця Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки". До 1986 року казка видавалась в СРСР 182 рази, загальний тираж перевищив 14,5 мільонів видань, була перекладена на 47 мов! У 1975 році на екрани вийшов музичний фільм "Пригоди Буратіно" Леоніда Нечаєва. Музику до фільму написав О. Рибніков, тексти пісень (а їх у фільмі аж 13!)- Булат Окуджава, Юрій Ентін. Мальвіну – дівчинку з блакитним волоссям, дуууже правильну і виховану, зіграла москвичка Таня Проценко.

Дівчинка з блакитним волоссям – Мальвіна

Отже, трохи часу, ниток і фантазії – і у вас з'являться такі казкові красунечки! Як зробити нитяну лялечку дивись тут:

Невигадана історія або Чудове перевтілення кольорових ниток