13 жовтня. Завтра Покрови. А сьогодні зранку я їду до Львова…
Львів зустрів похмуро.Хоча колєжанка казала, що має бути тепло і сухо. Значить. знову синоптики не вгадали. Добре, що старенький трамвай №9 уже стояв на привокзальній зупинці (ніби знав, що я зараз зійду з поїзда). Вмощуюсь на перше біля вікна сидіння. Їхати зупинок 5-6. Тож маю змогу через вікно подивитись на старий Львів. На Київській ще не була. Проїжджаючи, помічаю для себе старі будинки. Овва! Такого я ще не бачила : на стінах – ліпнина – квіти, немов розповзлись по сірій обдертій стіні і деруться вгору. Наступного разу треба буде сюди повернутись (сьогодні не встигну) і сфотографувати. Мені – на Руську,10. Там у приміщенні Арт-студії Марійського товариства сьогодні другий день триває благодійна виставка виробів ручної роботи «Чужих дітей не буває», ініціатором якої є члени Львівського рукодільного клубу «Моє хобі», серед яких відома львівська майстриня Ірина Бердаль-Шевчик, Наталя Юзвенко, і майстриня Галина Білоусова. Саме з цією прекрасною людиною я познайомилась завдяки інтернету і дізналась про благодійну програму клубу «Чужих дітей не буває».
«Краса і добро йдуть завжди разом. Ми ж допомагаємо дітям бачити, відчувати і творити цю красу власноруч. Адже саме здатність творити є важливим параметром повноцінного та гармонійного зростання особистості, – так записано у програмі «Чужих дітей не буває».
Члени рукодільного клубу є шефами дитячого будинку №1 та інтернату №2 у Львові. Вони створюють для дітей шкільного віку кола нових захоплень, працюють над розвитком творчого мислення з дітками-дошкільнятами.
…І от я вже на Руській. Як виявилось це зовсім поряд із Площею Ринком. На другій стороні вулиці мене вже чекають львівські друзі, яких я запросила на виставку. Двері Арт-студії відкриті навстіж. Заходжу, – і назустріч нам виходить красива, русява молода дівчина з привітною усмішкою на устах. «Галя?»- запитую. Вона усміхається: «Галя». «Я теж Галя, з Тернополя». – відповідаю. За кілька хвилин ми вже розмовляли з Галею, як давні добрі приятельки. Про себе ця мила дівчина говорила мало. За освітою маркетолог, але пропрацювала за спеціальністю зовсім мало. Основна робота доходу не приносила. Отож чоловік сказав: «Сиди вдома». А оскільки просто так талановита Галя сидіти не могла, то зайнялась улюбленою творчістю і благодійністю. З-під її вправних рук виходять неперевершені вишиті картини, вишиті листівки,вироби з бісеру і вражаюча біжутерія з полімерної глини. Останні – це щось неймовірне! Мені здалось,що навіть нема такого,чого вона не вміє робити. ЇЇ роботи можна було побачити і придбати і в нас на Тернопільщині під час фестивалю Бережанського замку.
Галя із захопленням розповідала про роботу учасниць клубу з дітками у дитячому будинку №1 та в школі інтернаті №2 м. Львова. «Учасниці клубу, – говорить Галина, – навчають дітей творити красу. Для дошкільнят – робота з папером, пластиліном, ниточками. Трохи старші навчаються вишивці, бісероплетінню, лялькарству та іншим видам рукоділля. А для таких творчих занять необхідні матеріали: нитки, бісер, кольоровий папір, пластилін, пластика, тканина тощо. Отож ми час від часу проводимо такі благодійні виставки рукодільних робіт наших майстринь, щоб зібрати кошти на закупівлю матеріалів». Щотижня приходять до малят рукодільниці, щоб навчати красі. а головне – поспілкуватись з малечею, дати їм уроки добра. Я впевнена, що кожне маля тут відчуває любов, ласку. Вони знають , що вони не чужі у цьому світі.
Я з радістю погодилась взяти участь у цьогорічній благодійній виставці (вона для мене перша) і надіслала свої роботи.
І ось я у Львові… Зігрівшись кавою, запропонованою Галею, беру стосик запрошень на виставку, виходжу надвір і пробую запросити перехожих завітати до нас. Виявляється. це не дуже вже й просто. Хоча, на щастя, є серед перехожих небайдужі – львів’яни, гості міста. Заходять, розглядають роботи майстринь ( а я вам скажу відверто – є , на що подивитись), дехто купує, а якщо й не купує,то кидає у скриньку купюри – дітям. Спостерігаю за людьми. Цікаво… Якось не дуже наші громадяни поспішають брати участь у благодійних справах. Мабуть, цьому теж треба вчитись. Приміром,за океаном це вміють робити. Але… Все ж більше стає небайдужих. І хоч у Львові цілий день дощ, на душі тепло і радісно від того, що ти причетний до доброї справи, що є такі люди,я Галя Білоусова і її подруги по клубу, для яких чужих дітей не буває.

Виставка триватиме ще сьогодні і завтра. Поспішайте!

Ми з Галею Білоусовою

Моє